ДОМБ’Є — табір в околицях м. Краків (нині Польща). Заснований австрійс. владою на початку Першої світової війни для військовополонених рос. та італ. армій і розрахований на 12 тис. осіб. 1918—23 польс. влада утримувала тут полонених та інтернованих українців. У ході українсько-польської війни 1918—1919 до нього відправлено бл. 10 тис. військовополонених Української Галицької армії, діячів Західноукраїнської Народної Республіки, представників галицької інтелігенції та духовенства. Умови їх перебування були важкими: внаслідок виснаження, голоду і хвороб померло бл. 2,5 тис. осіб. Навесні 1920 до табору прибули інтерновані частини з Добровольчої армії, у квіт. 1921 — вояки 1-ї Запоріз. д-зії Армії Української Народної Республіки. Для поліпшення умов життя в таборі розгорнуто культ.-освіт. роботу: діяли укр. шк., театр, хор, мистецькі гуртки, т-ва. В Д. перебували: діячі ЗУНР В.Старосольський, К.Целевич, К.Студинський, генерали В.Агапіїв, В.Оскілко, М.Тарнавський, старшини Г.Порохівський, П.Франко (син І.Франка), М.Чижевський та ін. 1923 усі табори інтернованих укр. військ. частин було ліквідовано. Літ.: Столецький В. Терновий вінок із Домб’є. «Дзвін», 1990, № 4; Karpus Z. Jeńcy i internowani rosyjscy i ukraińscy w Polsce w latach 1918—1924. Toruń, 1991; Незабутні могили. Львів, 1993; Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі (1920—1939). Львів, 2000. З.Р. Кисіль.
та Парижі (Франція). 1906 склав докторат та іспит на право викладати в ун-ті. Від 1910 — проф. Львів. ун-ту, 1919—20 — проф. давнього польс. права Варшавського ун-ту, 1920—21 — катол. ун-ту в Любліні (Польща), згодом вернувся до Львова, працював проф. права Львів. унту. 1925—39 видавав «Pamiętnik Historyczno-Prawny». 1939—41 — зав. каф-ри історії й теорії д-ви і права Львів. держ. ун-ту, одним із перших почав читати лекції укр. мовою. 1944—46 — декан юрид. ф-ту Львів. ун-ту. Автор багатьох синтетичних монографій та статей, зокрема: «Rys urzadzeń pocztowych w dawnej Polsce» (1903), «Рrawo prywatne polskie» (t. 1—2, 1910—11), «Dobra rodowe i nabyte w prawie litewskim» (1916) та ін. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». П. у м. Львів. Літ.: Koranyi K. Bibliografia prac Przemysława Dąbkowskiego (1897— 1927). Lwоw, 1927; Королюк В., Миллер И. П.Домбковский. «Ученые записки Института славяноведения», 1951, т. 4; Калинович В. Професор Домбковський — визначний історик права. «Наукові записки Львівського університету. Серія юридична», 1954, т. 27, вип. 2; Гроссман Ю. Видатний вчений-славіст Пшемислав Домбковський. «Проблеми слов’янознавства», 1979, вип. 20. Т.Ю. Гошко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОМБ’Є» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
