ДОЛЬНИЦЬКИЙ Антін (криптонім і псевд. — А.П., Антон Переплис; 29.01.1853—14.02.1953) — громад. діяч, перекладач, правник. Н. в с. Корчова Золочівського пов. на Львівщині в сім’ї греко-катол. священика Августина Дольницького. 1871—75 навч. на правничому ф-ті Львів. ун-ту і був активним діячем укр. студентського руху в Галичині, чл. т-в «Дружній лихвар» і «Академічний кружок». 1874—76 — співред. студентського час. «Друг». Очоливши 1875–76 «Академічний кружок», спричинився до зламу русофільських тенденцій у ньому і разом з І.Франком, М.Павликом та І.Белеєм став натхненником короткочасного об’єднання його з «Дружнім лихварем». Автор кількох статей і повістей («На потемки», «Домна Розанда», «Месть», «Случай на случай», «Убийца»), опубл. у час. «Друг», а також популярних правничих
брошур. Від 1875 працював у суд. органах. Від 1910 — держ. радник Найвищого суду у Відні. П. у м. Відень. Тв.: Язик в Галицькій літературі. «Друг», 1875, 15 верес.; На досвітках. Казки. Львів, 1880; Спомини про молодого Івана Франка. В кн.: Іван Франко у спогадах сучасників. К., 1956. В.В. Середа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
