ДМИТРАШКИ-РАЙЧІ (Думитрашки) — козац.-старшинський, згодом дворянський рід в Україні 2-ї пол. 17—19 ст. Засн. роду — Родіон (Райча, Райче) Григорович Дмитрашко, виходець із придунайських князівств, 1665 прибув на Брацлавщину з п’ятисотенним «товариством хоругвей волоских». Від осені 1667 — переяслав. полковник, визнавав гетьманство П.Дорошенка, за що за наказом Д.Многогрішного його закували в ланцюги й тримали в Батурині. Після арешту Д.Многогрішного (берез. 1672) — він знову переяслав. полковник. 1673 нобілітований польс. сеймом і королем у шляхетство (див. Нобілітація), зарахований до герба «Сас». Навесні 1674 — гетьман наказний над 20-тис. козац. корпусом (Переяславський полк, Полтавський полк, Миргородський полк, Гадяцький полк, Лубенський полк). За участь у змовах проти І.Самойловича (1676, 1682) був засуджений до страти (1683), яка не відбулася. Від 1687 — знатний військовий товариш, тоді ж брав участь у Крим. поході (див. Кримські походи 1687, 1689). Наприкінці 1680—90-х рр. відбудував Красногорський Золотоніський монастир, заснував с. Бакумівка і збудував у ньому церкву (на поч. 1690-х рр.). Марко — племінник Родіона, прибув в Україну разом із дядьком; значний військ. товариш (1688), нобілітований польс. сеймом і королем у шляхетство і зарахований до герба «Сас» (1673). Дмитро Маркович — його син, знатний військ. товариш (1707), прибічник І.Мазепи, після Полтавської битви 1709 арештований і засланий до Сибіру, де й помер (між 1711—15). Його сини Андрій, Петро та Іван — бунчукові товариші (з 1731). Василь Олексійович — навчався в Сілезії (істор. область у верхній та середній течії р. Одер) та Празі (нині столиця Чехії), бунчуковий товариш (1731—37), працював у Комісії для «перевода и свода книгъ правныхъ» (1735—41), у Лічильній комісії був перекладачем з лат., нім. і сербської мов, березнянський сотник (1789). Федір Андрійович — перебував на службі в Генеральній військовій канцелярії та Малоросійській колегії, військовий
403 ДМИТРАШКИ
Я. Длугош. Гравюра 17 ст.
Л.Д. Дмитерко.
Герб роду Дмитрашків-Райчів.
404 ДМИТРЕНКО
канцелярист (1764—65), військовий товариш (1765—82), бунчуковий товариш (з 1782). Тимофій Іванович — військовик, поет, автор укр. віршів, опубл. у зб. «Бандура» (К., 1858). Микола Миколайович — держ. діяч, поміщик, предводитель дворянства Переяслав. пов. Полтав. губ. (1892). Чимало вихідців із роду Д.-Р. перебували на військ. службі в рос. армії, служили чиновниками в урядових і суд. структурах. Рід Д.-Р. перервався на поч. 20 ст. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Панашенко.
село) побудований цукровий з-д. 1932—62 — райцентр. Селище міськ. типу від 1958. Уродженцем Д. є Герой Рад. Союзу П.Яценко. Археол. пам’ятки: давньорус. курганний могильник. Літ.: ІМіС УРСР. Чернігівська обл. К., 1972; Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. К., 1990. Я.В. Верменич.
1-го ст. (1865), св. Анни 1-го ст. (1870), св. Володимира 2-го класу (1874), Білого Орла (1877). Літ.: Общий морской список, ч. 10. СПб., 1898; Ш. Дмитриев, Иван Сергеевич. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1905; Городничев В., Попов В. Краткий очерк развития кораблестроения. Л., 1954; Зубов Б.Н. Развитие кораблестроения на юге России. Калининград, 1990; Словарь биографический морской. СПб., 2001. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДМИТРАШКИ-РАЙЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
