ДЕРЖАВІН Микола Севастянович (15(03).12.1877—26.02.1953) — історик, філолог, етнограф, славіст. Акад. АН СРСР (1931), почесний чл. Болг. АН (1946). Н. в с. Преслав Бердянського пов. Таврійської губ.(нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.) в родині вчителя. Навч. в Петерб. ун-ті (1896—97) і Ніжин. історико-філол. ін-ті (1897—1900). У ці роки розпочав етногр. дослідження болгар-поселенців Пд. України (Таврійської губ.). 1900—07 працював викладачем у г-зіях Тифліса (нині м. Тбілісі) й Батумі (обидва нині міста в Грузії), водночас займався питаннями етнографії народів Закавказзя. 1903, 1909—10 працював в архівах Болгарії. 1912—17 — приват-доц. Петерб. (від 1914 — Петрогр.) ун-ту. 1916 захистив магістерську дис. на тему «Болгарські колонії в Росії». Від 1917 — проф. Петрогр. (від 1924 — Ленінград., нині — С.-Петерб.) ун-ту: 1922—25 — ректор, 1925—28 — декан ф-ту мови й літ., 1925—49 — зав. кафри слов’ян. філології. Багатогранна наук., пед., сусп. діяльність Д. у справі розвитку слов’янознавства: 1931—34 — дир. Ін-ту слов’янознавства АН СРСР у Ленінграді (нині м. СанктПетербург); 1947—53 — кер. Ленінградського від-ня Ін-ту слов’янознавства АН СРСР, 1942 — чл. Всеслов’янського антифашистського комітету. Творча спадщина різноманітна і складає понад 500 наук. праць. Осн. роботи присвячені проблемам історії, к-ри, літ., етнографії народу Болгарії та ін. слов’ян. народів. У спадщині вченого — чимало статей про Т.Шевченка («Тарас Григорович Шевченко», 1921; «Творчість Т.Шевченка в його історичному та ідеологічному оточенні», 1932). Поділяв погляди рад. філолога й археолога М.Марра. Зазнав ідеологічного тиску.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЖАВІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
