ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПОВОЄННІ В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ ТА СРСР У 1921—1924 ТА В СРСР У 1945—1947 РОКАХ
ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПОВОЄННІ В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ ТА СРСР У 1921—1924 ТА В СРСР У 1945—1947 РОКАХ — масштабні переведення збройних сил та економіки з воєн. стану на мирний. Здійснювалися шляхом розформування військ. частин, з’єднань і об’єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення в запас надлишкового особового складу. 1921—1924. Встановлення рад. влади на теренах колиш. Російської імперії дало підстави для скорочення РСЧА (див. Радянська армія). В результаті демобілізації 1921—24 особовий склад Червоної армії зменшився з 5,5 млн до 562 тис. осіб. 1945—1947. По завершенні Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 рад. ЗС налічували 11 млн 365 тис. солдатів та офіцерів. 14 черв. 1945 Державний комітет оборони СРСР обговорив заходи щодо проведення демобілізації. 23 черв. 1945 12-та сесія ВР СРСР затвердила закон «Про демобілізацію старшого за віком особового складу діючої армії». 5 лип. 1945 почала-
322 ДЕМОГРАФІЧНІ
ся практична реалізація цього рішення. 10 лип. 1945 з Берліна (Німеччина) до СРСР відбув перший ешелон із демобілізованими. Впродовж лип.—верес. 1945 було звільнено в запас військовослужбовців 13-ти старших вікових груп. Наступні етапи демобілізації здійснювалися на підставі спец. указів Президії ВР СРСР. Відповідно до указу від 25 вересня 1945, до кін. 1945 в ході другої черги було демобілізовано 10 категорій військовослужбовців (спеціалісти, студенти, вчителі, жінки), крім спеціалістів, які вирішили продовжити професійну службу в армії. Указ 20 берез. 1946 розпочав 3-тю чергу демобілізації (трав.—верес. 1946). Укази від 22 жовт. 1946 та 4 лют. 1947 завершили демобілізаційну кампанію. Всього до поч. 1948 чисельність рад. ЗС зменшилася на 8,5 млн осіб — у штатному складі залишилося 2 млн 874 тис. осіб. На думку вчених, зазначена чисельність штатного складу ЗС СРСР вдвічі перевищувала реальні тогочасні оборонні потреби країни. Водночас фактичні дані про демобілізацію в СРСР 1945— 47 спростовують твердження деяких тогочасних зх. політиків (зокрема прем’єр-міністра Великої Британії К.Еттлі) та зарубіжних публіцистів про утримання СРСР від скорочення своїх ЗС. Проведення масштабної повоєн. демобілізації потребувало оперативного вирішування не лише проблеми транспортування на великі відстані значних потоків людей, а й проблем соціального захисту й адаптації, мед. реабілітації колиш. військовослужбовців, серед яких були мільйони поранених та інвалідів. Гострими стали проблеми працевлаштування в містах, професійної освіти, перекваліфікації. Водночас багато сіл залишалося без працездатних чоловіків. Із закінченням демобілізації в нар. г-во країни влилися мільйони робочих рук, надійшло багато техніки та майна. До верес. 1946 пром-сть і с. госп-во отримали бл. 150 тис. автомашин та понад 1 млн коней. Цивільному повітряному флотові було повернуто з’єднання і частини транспортної авіації; різним пароплавствам та відомствам — понад 1500 суден. Демобілізація сприяла приско-
ренню відбудови екон. потенціалу Рад. Союзу. Літ.: Werth A. L’Unione Sovietica nel donoguerra. 1945—1948. Torino, 1973; Великая Отечественная война, 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985; Боффа Д. История Советского Союза, т. 1—2. М., 1990. О.Є. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПОВОЄННІ В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ ТА СРСР У 1921—1924 ТА В СРСР У 1945—1947 РОКАХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
