ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович (04.07.1866—1949) — військовик, військ. теоретик та історик. Генерал-полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в м. Москва. Закінчив Михайлівське артилер. уч-ще та Артилер. акад. в Санкт-Петербурзі. Служив у армійських частинах. Від 1891 — викладач у військ. навч. закладах, від 1899 — нач. офіцерської артилер. шк. Учасник російськояпонської війни 1904—1905, Першої світової війни. 1917 — ген.лейтенант, гол. інспектор артилерії Південно-Західного фронту. В укр. армії — з листоп. 1917, нач. інспекторату артилерії Генштабу, на поч. 1918 — нач. артилерії Гайдамацького коша Слобідської України. За Української Держави — гол. інспектор артилерії Генштабу, чл. Гол. шкільної управи, брав участь у розроб-
320 ДЕЛЬВІГА
Е. Дембовський.
ленні військ. статутів та створенні підручників, автор багатьох наук. праць. Од 1919 — інспектор артилерії Армії УНР. Виконував низку відповідальних дипломатичних доручень Директорії УНР, очолював делегацію УНР на переговорах із Польщею під час Чортківського наступу (див. Чортківська операція УГА 1919). 6 черв. 1919 уклав договір про перемир’я, який встановлював демаркаційну лінію (див. «Дельвіга лінія»), що розділяла позиції військ УНР та Польщі. 1919— 21 — військ. аташе місії УНР в Румунії, з 1920 — ген.-полковник. Після переходу Армії УНР через Збруч (прит. Дністра) залишився в Румунії, брав участь у громад. житті укр. еміграції, очолював т-во колиш. вояків Армії УНР, укр. громаду в Румунії. П. у м. Бухарест (Румунія). Літ.: Історія українського війська. Львів, 1992; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕЛЬВІГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
