ДЕЖЕ (Dezsц) Ласло (н.26.10. 1927) — угорський філолог, дослідник і видавець укр. істор. джерел. Д-р філол. н. (1972), проф. (1975). Н. в с. Буди комітату Пешт (Угорщина). Закінчив Будапештський ун-т (1952). Працював у наук. установах Угор. АН у Будапешті й Дебреценському ун-ті, з 1985 — у Падуанському ун-ті (Італія). Автор досліджень із заг. мовознавства, укр. діалектології, істор. географії Закарпатської України 14—18 ст. Опублікував низку праць про складені укр. мовою 1771—74 документи з урбаріальної реформи в Сх. Закарпатті. Тв.: Памятники деловой письменности Закарпатья XVIII ст. Будапешт, 1965; Очерки по истории закарпатских говоров. Будапешт, 1967; Украинский памятник середины XVI ст. Няговские поучения. Словарь и анализ. Дебрецен, 1985; А XVI— XVIII szбzadok kбrpatalja ukrбn nyelvmьemlйk magyar jцvanyszavai. Budapest, 1989; Деловая письменность русинов в XVI—XVIII веках. Словарь, анализ, тексты. Ниредьгаза, 1996. Я.Д. Ісаєвич.
дянська армія), брав участь у боях на фронтах Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945. Після демобілізації працював у системі АН УРСР. Обіймав посади н. с. Львів. від. Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, дир. Укр. музею етнографії й худож. промислу АН УРСР та ст. н. с. Ін-ту сусп. наук АН УРСР. 1962 працював на посаді зав. від. фольклористики Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Від 1964 очолив редколегію 50-томного вид. «Українська народна творчість» і протягом десяти років був гол. ред. час. «Народна творчість та етнографія». Входив до редколегії багатьох ін. видань. Д. — автор понад 300 наук. праць. Значний внесок зробив у вивчення фольклору, літ. процесу, журналістики й видавничої справи в Україні. Лауреат премії ім. І.Франка Спілки письменників України. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, медалями, Почесною Грамотою Президії ВР УРСР, Срібною медаллю ВДНГ СРСР (1975). П. у м. Київ. Тв.: Іван Франко — дослідник народнопоетичної творчості. К., 1953; Іван Франко і народна творчість. К., 1955; Українська революційно-демократична журналістика. К., 1959; Книга і друкарство на Україні. К., 1964; Сторінки з історії української фольклористики. К., 1975; Іван Франко і перша російська революція. К., 1980; Іван Франко: життя й діяльність. К., 1981; Українська народна балада. К., 1986. Літ.: Нечиталюк М. Осяяний революцією. «Жовтень», 1981, № 8; Крутікова Н.Є. Дей Олексій Іванович. «Вісник АН УРСР», 1983, № 7; Олексій Іванович Дей. (Некролог). «Народна творчість та етнографія», 1986, № 5. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕЖЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
