ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ — виборні органи дворян намісництва, що розглядали справи претендентів на дворянство. Складалися з «осіб найвідоміших і найповажніших родів дворянської гідності». За цими критеріями дворянство кожного повіту на дворянських зборах обирало 3—4-х депутатів до центру намісництва. У Лівобережній Україні Д.д.з. скликалися від 1784, їхня робота набула тут особливого суспільного значення та розголосу. Це зумовлювалося тим, що в Гетьманщині було багато претендентів на дворянство із середовища найнижчих та середніх прошарків козацької старшини, а також рядового козацтва, міщан, духовенства, посполитих та навіть записаних 1782 у кріпацтво селян. Депутати Д.д.з. на засіданнях під головуванням губернського маршала (див. Предводитель дворянства) розглядали питання обґрунтованості підстав претендентів нобілітуватися у дворянство (див. Нобілітація). Роботу Д.д.з. контролювало зібрання («собрание») дворянства в намісництві. Д.д.з. в цілому прихильно ставилися до домагань на дворянство. Цим домаганням сприяли й юридичні норми, визначені Жалуваною грамотою дворянству 1785. Хоча ці норми в Росії виконували охоронну функцію щодо панівних верств, однак в Україні вони створювали реальні можливості здобуття дворянства представникам різних соціальних прошарків. На перешкоді надмірному збільшенню чисельності осіб дворянського стану наприкінці 1791 рішуче став Сенат. Надіслані з України відомості про дворян було повернуто до намісницьких правлінь. Д.д.з. разом із губернськими маршалами були зобов’язані наново розглянути справи. Під тиском малоросійського ген.-губернатора М.Кречетникова до 1795 безсумнівними дворянами було визнано 12597 осіб — трохи більше половини від внесених до родовідних книг до 1791. Відповідно до указу Сенату від 19 берез. 1797, Д.д.з. остаточно втратили самостійність; вони лише розглядали докази та представляли їх у Герольдію, яка й вирішувала питання
про належність особи до дворянського стану. О.К. Струкевич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
