ДВАДЦЯТИП’ЯТИТИСЯЧНИКИ — робітники пром. підпр-в Москви, Ленінграда (нині м. СанктПетербург), Харкова та ін. міст СРСР, мобілізовані згідно з рішенням листопадового (1929) пленуму ЦК ВКП(б) для здійснення масової колективізації сільського господарства, розкуркулення, створення та орг.-госп. зміцнення колгоспів. Передбачалося направити до сіл, колгоспів, машинно-тракторних станцій, кущових об’єднань 25 тис. робітників «з достатнім організаційно-політичним досвідом». За дорученням РНК СРСР набором Д. займалася ВЦРПС, яка мала його завершити до 15 листоп. 1930. На поч. січ. 1930 бажання працювати в селах виявили 60 тис. робітників, у т. ч. в УСРР — 16 тис., але спочатку залучили лише 8421 особу, а безпосередньо на село виїхало до колгоспів 6435. Решту добровольців ЦК КП(б)У відрядив на роботу до Пн. Кавказу, Середнього Поволжя та Казахстану. Серед Д. комуністи становили 64 %, комсомольці, які мали вироб. стаж більше 5 років, — 10 %. Весною 1930 Д. були в кожному третьому колгоспі, а 80 % їх входили до складу правлінь. Значна ч. Д. після нетривалої роботи в колгоспах перейшла працювати в ін. госп-ва та орг-ції. У зв’язку з цим 21 трав. 1930 ЦК ВКП(б) директивним листом звернув увагу «колгоспно-кооперативних центрів» на те, що вони не виконували рішення партії про цільове використання Д. як організаторів колг. ладу. Діяльність Д., крім тих, які очолювали колгоспи, фактично завершилася наприкінці 1931, коли масова колективізація охопила 85 % сел. г-в.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДВАДЦЯТИП’ЯТИТИСЯЧНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
