ГУЦУЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1920 — масовий збройний виступ проти польс. окупаційних властей селян Косівського пов. Станіславського воєводства (нині в межах Івано-Франківської області) 16—19 квіт. Повстання охопило 11 населених пунктів, у ньому взяло участь понад 10 тис. осіб, переважно сел. біднота Косівського, а також Коломийського, Снятинського, Печеніжинського та Городенківського повітів. Виступом керував штаб, очолюваний колиш. військовополоненими австро-угор. армії, що повернулися з Росії. Повстання розпочалося збройним виступом у с. Жаб’є (нині смт Верховина), який підтримали жителі сіл Зелена, Голови (обидва нині села Верховинського р-ну) та ін. Повстанці нападали на пастерунки (відділи) поліції та жандармерії, роззброювали їх, виганяли представників польс. окупаційних властей, захоплювали лісництва, виступали за возз’єднання з Україною. Регулярне військо та поліція придушили повстання, заарештували понад 250 осіб, більшість з яких було засуджено до тривалого ув’язнення. Ю.Ю. Сливка.
ім. І.Мазепи. Під командуванням чотара (згодом сотника) Г.Голинського курінь відбув на польс. фронт (див. Українсько-польська війна 1918—1919), де увійшов до складу 8-ї Самбірської бригади 3-го Галицького корпусу. Відзначився у Вовчухівській операції 1919 у лют.—берез. У трав. Г.к. УГА переданий до 11-ї Стрийської і Гірської бригади, брав участь у Чортківській операції УГА 1919, згодом — у боях проти більшовицьких і денікінських військ. У ході антибільшовицького виступу галицьких бригад у квіт. 1920 майже повністю потрапив у польс. полон (див. Польсько-радянська війна 1920) і припинив своє існування. Літ.: Литвин М. Українськопольська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998. М.Р. Литвин, К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУЦУЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1920» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
