ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС — укр. літопис 1-ї пол. 17 ст. Названий так за місцем збереження одного зі списків твору — у Густинському Свято-Троїцькому монастирі. Дата написання — 20—30-ті рр. 17 ст. (за ін. датуванням — 1-ша пол. кін. 16 ст., 1624—27, 1670). Найраніший список — Густинський — датований 1670. Автор невідомий, авторство приписували З.Копистенському чи одному з переписувачів («писарю» Густинського списку) — М.Лосицькому. Г.л. уведено в наук. обіг 1810 О.Єрмолаєвим, нині відомо бл. десятка списків 17—18 ст. Надрукований лише в різночитаннях до Іпатіївського та Хлєбниковського списків 1-го вид. 1843 2-го т. ПСРЛ (без вступної ч.). В основі Г.л. — переробка пд.-рус. літописного зводу на зразок Іпатіївського літопису (відомості за 10—13 ст.). Твір містить також велику вступну ч., де висвітлюються походження слов’ян та їх християнізація (див. Християнізація слов’ян), а також подається короткий огляд подій після 13 ст. Виклад доведено до 1597. Припускалося кількаетапне укладення Г.л. (за М.Грушевським, систематичний виклад доведено до 1515, решта — пізні приписки). На думку О.Толочка, деякі особливості написання Г.л. (манера роботи з джерелами та ін.) вказують на одномоментність написання.
У Г.л. широко використані «Польська хроніка» М. і Й.Бєльських, хроніка М.Стрийковського, хроніка О.Гваньїні, хроніка М.Кромера, «Церковна історія» Ц.Баронія, є запозичення з «Палінодії» З.Копистенського. З літописів автор Г.л. користувався Хлєбниковським списком Іпатіївської групи, Тверським збірником та списками Софійської групи. Висловлювалася думка (В.Стависький), що до Г.л. увійшов втрачений нині старовинний Київ. літопис 13 ст., проте всі оригінальні читання пояснюються за рахунок запозичення та переробки вказаних трьох зводів. На думку О.Толочка, Г.л. було створено з полемічною метою. Літопис містив дві частини: в одній викладалася історія правосл. Русі, ін. містила хронологічну підбірку житій святих. Від 2-ї ч. залишилися окремі житія, подані в деяких зб. разом з літописом. Г. л. під назвою «Кройніки Нестора літописця» не раз використовувався в українських творах 17 ст. («Синопсис» І.Ґізеля, «Тератургим» А.Кальнофойського та ін.). Літ.: ПСРЛ, т. 2. М., 1843; Єршов А. Коли й хто написав Густинський літопис? «ЗНТШ» (Львів), 1930, т. 100, ч. 2; Толочко О.П. Де було написано Густинський літопис? В кн.: Історичний збірник: Історія. Історіософія. Джерелознавство. К., 1996. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
