ГУЛЯНИЦЬКИЙ Григорій (поч. 17 ст.—12.09.1675) — активний учасник визвольної війни 1648— 58 (див. Національна революція 1648—1676), впливовий політ. діяч тієї доби. Походив з відомого й розгалуженого роду Гуляницьких, що належали до укр. правосл. шляхти (вперше згадується, за джерелом, 1516), родовим гніздом якого було с. Гуляники на Кременеччині. Рід Гуляницьких брав активну участь у нац. революції з самого її початку. У «Реєстрі всього Війська Запорозького» 1649 вказано 20 представників роду. Г. був у числі козацької старшини Корсунського полку. Наприкінці 1651 перебував в опозиції до Б.Хмельницького. Не прийнявши Білоцерківського договору 1651, змушений був тікати до Свято-Онуфріївського монастиря під Корсунем (нині м. Корсунь-Шевченківський). На власні кошти значно розбудував цей монастир. 1653—55 Г. — корсунський полковник (щодо цього в історіографії існує непорозуміння, оскільки Г. іноді плутають
з його рідним братом — Іваном, козаком Корсунського полку). Брав участь у Жванецькій облозі 1653, дипломатичних переговорах з Рос. д-вою (1654—55), однак не присягав цареві Олексію Михайловичу. 1656—59 Г. — полковник Ніжинського полку. Влітку 1656 разом із переяслав. полк. П.Тетерею командував корпусом укр. військ, який діяв у Білорусі (переважно в р-ні Гомеля). Після смерті Б.Хмельницького став прихильником І.Виговського, брав участь у Корсунській раді 1657 та козац. раді у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) 1658, боровся (трав.—черв. 1658) проти опозиції, вибив пушкарівців із Гадяча та Лубен, вів дипломатичні переговори з Річчю Посполитою, які завершилися укладанням Гадяцького договору 1658. Як наказний сіверський гетьман Г. командував Ніжин. полком, Прилуцьким полком і Чернігівським полком, обороняв від рос. військ Пирятин, Варву (нині с-ще міськ. типу Черніг. обл.) і, особливо, Конотоп. Брав участь у Конотопській битві 1659. Після відставки І.Виговського склав полковничий пернач, однак потім підтримав Ю.Хмельницького. Брав участь у битві під с. Слободище (нині село Бердичівського р-ну Житомир. обл.) і укладанні Чуднівського договору 1660. 1662— 64 — корсунський полковник, гетьман наказний (1662). Під час гетьманства П.Тетері брав участь у поході короля Яна II Казимира Ваза на Лівобережну Україну (1663—64). Згодом був звинувачений у зраді й засланий до Мальборкського замку (нині м. Мальборк, Польща) разом з Ю.Хмельницьким і Й.Нелюбовичем-Тукальським. Утік з останнім із в’язниці 1667, потім служив королю, розглядався як можливий наступник М.Ханенка, але став, по суті, на бік гетьмана П.Дорошенка. Загинув у Білій Церкві. Рідня його двоюрідного брата Федора та й, очевидно, нащадки самого Г. (два сини і дві дочки від шлюбу з Ганною Шептицькою) опинилися з часом на Гетьманщині, дехто з них займав не дуже значні посади в Київському полку та Миргородському полку у 18 ст. Літ.: Мицик Ю.А., Степенькін С.Ю. Корсунщина козацька. Кор-
сунь-Шевченківський, 1997; Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 1—2. К., 1998; Степанков В. Григорій Гуляницький. В кн.: Полководці Війська Запорозького, кн. 1. К., 1998. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУЛЯНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
