ГУЛАК Микола Іванович (25.05. 1821—08.06(27.05).1899) — громад. та політ. діяч, педагог, учений. Канд. правознавства (1844). Н. в м. Варшава. Закінчив юрид. ф-т Дерптського (нині Тартуський) ун-ту (1843). Переїхав до Києва, де працював перекладачем у Київській археографічній комісії та чиновником при канцелярії київ., подільського і волин. генерал-губернатора (1845—47). Увійшов до гуртка київ. молоді, чл. якого були В.Білозерський, П.Куліш та ін. діячі укр. нац.-визвол. руху. На рубежі 1845—46 разом із М.Костомаровим і В.Білозерським заснував таємне Кирило-Мефодіївське товариство («Украйно-слов’янське товариство»), був одним з авторів його програмних документів, зокрема статуту, причетним до складання «Книги буття українського народу». Як кирило-мефодіївець і противник самодержавно-кріпосницького ладу (див. Самодержавство, Кріпацтво), борець за нац. незалежність укр. й ін. слов’ян. народів, республіканець — Г. був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці (1847—50), згодом засланий до м. Перм (нині місто в РФ) під суворий нагляд поліції (1850—59). Після закінчення строку заслання займався пед. й наук. роботою в Одесі, Керчі, Ставрополі (нині місто в РФ), Кутаїсі і Тифлісі (нині м. Тбілісі; обидва в Грузії). Автор багатьох праць з історії, філософії, математики, філології, юриспруденції та ін. наук. Перекладав грузин., іранську, англ. худож. класику. П. у м. Єлизаветполь (нині м. Гянджа, Азербайджан). Літ.: Стороженко П. КириллоМефодиевские заговорщики (Николай Иванович Гулак). «Киевская старина», 1906, № 2; Зайончковский П.А. Кирилло-Мефодиевское общество. (1846—1847). М., 1959; Сергієнко Г.Я. Т.Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. К., 1983; Марахов Г.И. С верой в будущее. Революционный демократ Н.И. Гулак. К., 1989; Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1. К., 1990; Энциклопедия жизни и творчества Н.И. Костомарова (1817—1885). К.—Донецк, 2001. Ю.А. Пінчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гулак Микола Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
