ГЛОБАЛІЗАЦІЯ (від франц. global — загальний, всесвітній; що походить від лат. globus — куля) — новітній трансформаційний процес (точніше — низка взаємопов’язаних процесів) у просторовій організації локальних, регіональних і світ. екон. зв’язків та відповідних соціаль-
них відносин. Гол. ознаки Г.: 1) масовий і масштабний вихід соціальної, політ. та екон. активності за межі кордонів окремих д-в на регіони й континенти; 2) зростаюча інтенсивність взаємозв’язків у сфері торгівлі, інвестицій, фінансів, міграційних і культ. процесів; 3) небувале до цього часу прискорення поширення ідей та інформації, обігу капіталів, переміщення товарів, міграції населення внаслідок розвитку всеосяжних систем транспорту та комунікацій; 4) стирання граней між місц. й всепланетарними подіями. Г., отже, можна коротко охарактеризувати як всезростаючий вплив на життя людей їхніх всесвітніх взаємозв’язків. Найпоширенішими є три погляди на природу й значення Г., які умовно можна назвати міркуваннями гіперглобаліста, скептика і трансформіста. На думку гіперглобаліста, нинішню епоху від минулої відрізняє наявність єдиного світ. ринку, що долає всі кордони та зближує екон. регіони. За допомогою поняття «турбокапіталізм» (або, що те саме, — «транстериторіальний капіталізм») гіперглобаліст намагається вловити ту якісну зміну, яка спостерігається в просторовій організації і в динаміці капіталіст. формації в сучасному світі. Він вважає також, що динаміку світ. капіталізму на сьогоднішній день визначає імператив денаціоналізації екон. діяльності, що світ. фінансові орг-ції і транснац. корпорації (ТНК) значно більше впливають на організацію, розміщення та розподіл екон. влади та багатств, аніж д-ви. Гіперглобаліст міркує, що оскільки влада д-в територіально обмежена, а світ. ринок, як правило, не піддається поточному політ. регулюванню, то в економіці без кордонів д-ви не мають ін. вибору, як враховувати вплив глобальних ринкових сил. Сучасні багатосторонні інститути світ. екон. спостереження — «велика вісімка», Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Світова організація торгівлі (СОТ) — всіляко сприяють формуванню т. зв. світ. ринкової цивілізації. Нац. д-ви вже більше не можуть самочинно керувати власним нар. г-вом або впливати
на нього, як то було зовсім недавно. Це означає кінець існуванню відособлених нац. «держав загального добробуту й соціальної демократії». Скептики в порівнянні з гіперглобалістами більш обережні щодо перспектив Г. Здебільшого визнаючи, що останні десятиліття свідчать про істотне поглиблення світ. екон. взаємозалежності країн, вони піддають сумніву новизну цього явища. На їхню думку, на фоні 1890—1914 рр. інтенсивність поступу сучасної світ. взаємозалежності істотно перебільшується, їхній аналіз територіального розміщення наявних осередків екон. взаємозалежних виробництв показує, що Г. є феноменом, характерним переважно лише для країн Орг-ції екон. співпраці та розвитку (саме ці держави є архітекторами «відкритої, ліберальної міжнародної економіки»). Відкидаючи ідею об’єднаної, глобальної економіки, скептики вказують на те, що світ розколюється на кілька гол. економіко-політ. блоків, усередині яких розвиваються досить різні форми капіталізму. На думку скептиків, ні вирішальність впливу вільного капіталу на характер розвитку сучасної економіки, ні наявність світ. капіталіст. порядку ще не доведені, а твердження про занепад «держави загального добробуту» перебільшені. Епоха після «холодної війни» несе не новий світ. порядок, а, скоріше, повернення до призабутого неоімперіалізму, в рамках якого наймогутніші д-ви й соціальні сили консолідують своє світ. панування. На думку трансформістів, осмислюючи Г., важливо пам’ятати, що остання — це просторова реорганізація і реструктуризація не лише економіки, а й політ., військ. і культ. сил. З їхнього тлумачення Г. випливає, що сучасні дебати про Г. повинні зосереджуватися передусім на проблемах влади: її пристосуванні до реальності, її інструментах організації екон. життя. Г. слід розуміти як такий вплив екон. трансформацій на соціальну організацію сусп-ва, що поширює владу сильних д-в та потужних політ. сил на осн. регіони світу. Разом з тим вона ускладнює, а то й зовсім унеможливлює вплив біль-
шості людей на центри влади. Г. водночас і поділяє, і об’єднує. Отже, Г. — це суперечливий і багатовимірний процес, що не зводиться до екон. логіки й порізному впливає на ті чи ін. д-ви світу. Цей процес має як довгу історію творення — від традиційних до сучасних корпоративних імперій, в яких важливу роль відіграють новітні комунікації, так і не менш тривалу історію запеклої боротьби — проти рабства, за нац. незалежність, за унікальність і самобутність. Г. істотно вплинула на уніфікацію життя, що найбільш очевидно в сфері екон. і політ. Екон. Г. тісно пов’язана зі зміною взаємовідносин між д-вами та ринками. Існує багато незаперечних фактів, що дають змогу припустити: сучасна Г., особливо фінансова, — це явище, детерміноване і регульоване швидше ринком, ніж д-вами. Підкріплене лібералізацією законодавства, посилення ринків і приватних фінансових інститутів як впливових чинників світ. фінансової системи порушує серйозні питання щодо всемогутності держ. влади та екон. суверенітету. За нинішніх умов нац. економіки більше не функціонують як автономні системи, оскільки нац. кордони перестали бути істотною перепоною для екон. активності: відмінність між «внутрішньою» і «глобальною» екон. діяльністю стає все менш чіткою. В утвердженні нового світ. екон. порядку центр. місце посідають ТНК. Вони виробляють, за деякими оцінками, як мінімум 20 % світ. продукції і здійснюють 70 % обороту світ. торгівлі. Саме корпоративний капітал, а не д-ви, має вирішальний вплив на організацію вир-ва, розміщення й розподіл екон. ресурсів. Екон. Г. супроводжується новим світ. поділом праці, причому глобальна робоча сила виявляється сегментованою в межах багатих і бідних країн на тих, хто пожинає плоди Г., і тих, хто бореться за виживання. Г. формує систему багатошарового управління на всепланетарному та регіональному рівнях. На поч. 20 ст. у світі налічувалося 37 міжурядових орг-цій. Наприкінці століття вже бл. 300 ін-
ституцій займалися регулюванням вир-ва товарів на глобальному або регіональному рівнях. Це ще крихка, але реальна інфраструктура нового світ. устрою, що має реальні можливості для регулювання Г. Сталися важливі зміни і в масштабах застосування й змісті міжнар. права. Форми міжнар. права, що виникли в 20 ст. (законодавство щодо війни, злочинів проти людства, щодо навколишнього середовища, прав людини), створили базу для появи обрисів «космополітичного права», тобто законодавства, що окреслює і визначає межі у здійсненні політ. влади окремих д-в. По суті, д-ви більше не можуть чинити зі своїми громадянами те, що вони вважали б за потрібне. Хоча на практиці ще багато д-в порушують ці стандарти, майже всі тепер приймають до виконання осн. обов’язки захисту та забезпечення громадян, а також необхідні обмеження у своїх процесуальних нормах та судочинстві. Інтернаціоналізація законодавства, яку можна назвати й націоналізацією міжнародного права, помітна також і в ін. сферах. Спостерігається, наприклад, стрибкоподібне зростання приватного міжнар. і комерційного права. Сучасна Г. викликає трансформацію держ. влади, яка полягає у зміні її ролі й функцій на перетині мереж та систем, що глобалізуються і регіоналізуються. Тут не варто користуватися такими поняттями, як «втрата функцій», «зменшення обсягу» чи «ерозія» держ. влади. Під час Г. відбувається реконфігурація відносин між д-вою та ринком, тісне переплетення функції державних структур та міжнар. громад. орг-цій. Екон. Г. жодним чином не підриває владу д-ви, вона лише видозмінює умови, в яких ця влада реалізується, а в деяких сферах, як-от охорона навколишнього середовища, вплив д-ви посилює. За умов Г. в політ. сфері спостерігається вибухоподібне зростання та інституціоналізація регіонального й глобального управління, що жодним чином не свідчить про занепад чи розмивання держ. влади. Політики не стали зайвими. Вони опинилися всередині глобальних, ре-
119 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ
120 ГЛОБЕНКО
гіональних і транснац. утворень, що перестали бути замкнутими світами й трансформуються нині в єдиний світ «прорваних кордонів».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
