ГЕОПОЛІТИКА — наук. дисципліна, яка в 20 ст. виокремилась із політ. географії, має власну парадигму політ. проектування та моделює розробку політ. рішень, пов’язаних із використанням геогр. фактора. Окреслюючи відмінності Г. від політ. географії, О.Мауль (1939) зазначав, що політ. географія вивчає просторові умови існування держави (її наявні кордони, ресурси, історію її територіального формування), а Г. — просторові потреби д-ви та розробляє способи їх задоволення. Політ. географія досліджує минуле й сучасне, а Г. планує майбутнє. За Дж.Паркером (1985), гол. відмінність Г. від політ. географії полягає в тому, що політ. географія «має справу з окремими державами, а геополітика працює з світовими просторовими структурами, які складаються з певної сукупності держав». При всіх відмінностях у своїх визначеннях статусу і функцій Г. Мауль та Паркер підкреслюють проектний характер Г. Мауль пов’язує цю проектність із формуванням та обслуговуванням просторових потреб д-ви, а Паркер — з аналізом можливих політ. та геогр. цілісностей більш високого рівня, ніж д-ва. Г. досліджує геогр. простір виключно з метою його політ. проектування. Суть діяльності геополітика полягає в тому, що він будує ті чи ін. моделі геогр. ансамблів, яким у певний істор. момент може бути надано актуальний політ. сенс. Він проектує різні способи перетворення геогр. явищ — регіонів — у політ. явища: д-ви, союзи, буферні зони, конфліктні системи тощо. До кола інтересів геополітика належать також технології приведення політ. утворень до рівня «чистої географії», включно з переробкою д-в у «населені території» чи «проблемні зони», відкриті для перепланування. У когнітивному апараті геополітика умовно можна виділити два блоки. По-перше, блок гео-
політ. імагінації (творчої інтуїції, уяви), яка породжує політ. заряджені геогр. образи (зокрема такі, як відносини континенту з океаном або відносини континентальної серцевини (гартленд) з прибережною зоною (римленд); чи як Євро-Азії як світ. о-ва, навколо якого організовується ойкумена (населений людством світ); чи як взаємодії лісу та степу в серцевині материка; чи як зіткнення цивілізацій тощо). По-друге, геогр. блок, який переводить ці образи в практичні завдання для різних суб’єктів світ. політики. Геополіт. доктрини можна типологізувати, виходячи з тих заг. політ. мотивів, які їх автори вкладають у свої проекти. Такими мотивами переважно є: конкуренція, домінування, кооперація. Напр., у брит. геополітика Х.Маккіндера ключовим у його побудовах був мотив суперництва — конкуренції світ. політ. сил. Цей мотив Маккіндер висловлював то у вигляді задач для євразійського примор’я-римленду — консолідуватись, аби врівноважити могутність гартленду, тобто Росії (1904); то у вигляді констатації конкуренції зх. д-в за контроль над Сх. Європою як ключем до гартленду та до євразійського лідерства (1919). Мотив домінування-підпорядкування — планомірного «облаштування» великих світ. регіонів є типовим для нім. Г. («геополітика панідей» К.Гаусгофера), та багато в чому для американської Г. Саме цей мотив переважає у створеній Н.Спайкменом доктрині контролю США над примор’ямримлендом Євро-Азії (1942), у працях Р.Страуса-Хюпе, З.Бжезинського та ін., навіть у теорії «зіткнення цивілізацій» С.Хантінгтона (в ній простір кожної цивілізації трактується як сфера законної гегемонії певної, «ключової», д-ви чи певного співт-ва д-в). Мотив кооперації, поєднання конвергентних госп. потенціалів та способів життя є провідним для франц. шк. Г., заснованої П. Відаль де ла Блашем, та рос. геополіт. думки, що йде від євразійців П.Савицького та кн. М.Трубецького. Багато хто з істориків, а також опонентів Г. пов’язують її виникнення зі становленням ім-
періалізму на поч. 20 ст. Тоді світ просторово являв собою складне переплетіння територіально замкнутих на нац. метрополії імперій євроатлантичних д-в, а його майбутнє прогнозувалося то як «ультраімперіалізм всесвітнього картелю» (К.Каутський), то як прориви революцій у його «слабких ланках» (В.Ленін), то як космополіт. «відкрите» суспільство духовної еліти, яка регулює потреби «закритих» д-в (А.Бергсон). Геополітики постулювали тоді перехід від закритих «національних» до «відкритих» наднац. імперій, пов’язаних господарськи та політично. Вони планували різні «великі простори» на підставі тих чи ін. геополіт. чинників, зокрема: макрогеогр. — меридіальні імперії «Пан-Європи», «Пан-Росії», «Пан-Азії», «ПанАмерики» (Гаусгофер), стратегічних — єдність примор’я проти гартленду (Маккіндер). Однак тодішні геополітики не змогли передбачити, що зх. сусп-ва перейдуть від територіального контролю над «своїми» регіонами до демонополізованого задіяння лише їхніх ресурсів. Разом з тим справдилися деякі прогнози щодо «великих просторів», які сьогодні можна ідентифікувати як, напр., НАТО, що охопило обидва береги Пн. Атлантики, Європейський Союз, чи екон. союз ОПЕК, або амер.япон. блок, які виступають нині опорними структурами новітнього світопорядку. Г. як методологія характеризується певною суперечливістю фокусування свого світобачення — то на інтересах д-ви як геогр. організму, то на ідеї просякнутого єдиним політ. завданням «великого простору». Якщо гол. фокусом є інтереси д-ви, тоді «великий простір» структурується як д-ва-«ядро» та територіально переважаючий це «ядро» колоніальний життєвий простір. Якщо ж гол. фокусом є власне «великий простір», тоді суверенітет д-ви та народу істотно обмежується на користь ідеалу (такий «ідеалізм», однак, збігається з прагматизмом такої регіональної геоекономіки кін. 20 ст., яка з міркувань екон. стратегії руйнує нац. простори та творить нові об’єднання з різних д-в). Отже,
залежно від того, робить Г. своїм осн. фокусом д-ву чи «великий простір» — той або ін. тип наддержавного утворення, спроможного поглинути або зруйнувати конкретні д-ви, вона слугує ствердженню одних політ. лояльностей та дискредитації інших. Літ.: Dorpalen A. The World of General Haushofer: Geopolitics in Action. New York, 1942; Parker G. Western Geopolitical Thought in the Twentieth Century. London, 1985; Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. «Полис», 1994, № 1; Савицкий П.Н. Континент Евразия. М., 1997. В.Л. Цимбурський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕОПОЛІТИКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
