ГЕННАДІЙ (світське прізв. — Гонозов або Гонзов; бл. 1410— 13(04).12.1505) — новгород. і псковський архієпископ (1484— 1504). Канонізований РПЦ як преподобний. Правосл. церква вшановує його пам’ять 4 груд. (ст. ст.). Відомий як реформатор церк. життя в Великому князівстві Московському, уклав церк. устав, де вказано порядок служб, розрахував Пасхалії, вимагав від духовенства дотримання канонів, грамотності, доброчинності. Боровся з єретиками, зокрема «пожидовілими», які прибули у Новгород Великий з оточенням київ. кн. Михайла Олельковича (1470). За участі Г. 1499 укладений перший повний список Святого Письма (див. Геннадіївська Біблія) церковнослов’ян. мовою. У груд. 1504 на соборі РПЦ Г. домігся того, що на «пожидовілих» було накладено анафему. Невдовзі був зміщений з архієрейської кафедри. Помер в опалі. Літ.: Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей, т. 1. СПб., 1911; Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2003. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕННАДІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
