ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО СРСР У ЛЬВОВІ — рад. дипломатичне представництво консульського від. Наркомату закордонних справ СРСР на землях Західної України у складі Польщі. Засноване 1927 за ініціативи діячів УСРР націонал-комуністів Ю.Коцюбинського, М.Скрипника, О.Шумського. Сприяло розширенню екон., наук. та культ. зв’язків, захисту прав громадян СРСР; вирішувано питання про тимчасові поїздки і виїзд до СРСР з наданням рад. громадянства мешканців зх.-укр. земель, здійснювало видачу паспортів, віз, актів громадян. стану, збір інформації про екон. і політ. стан у Польщі; поширювало інформацію про життя в СРСР. На першому етапі діяльності (1927— 1933) зусиллями консулів С.Кириченка, Ю.Лапчинського і А.Радченка сприяло розвитку екон. і культ. зв’язків з УСРР. Через консульство частково фінансувалися Наукове товариство імені Шевченка у Львові (12 тис. дол. щорічно), українське шкільництво (77 тис. дол.), радянофільські видання «Сельроб», «Світло», «Культура», видавалися пенсії О.Кобилянській, В.Стефанику, вдові І.Франка — О.Хоружинській, виплати академікам М.Возняку, Ф.Колессі, К.Студинському, В.Щурату, гонорари, видані зх.укр. авторам за тв., опубліковані в СРСР. Унаслідок голодомору 1932—1933 в УСРР, сталінських репресій і терору в Україні на поч. 1930-х рр. виїзди до СРСР
майже припиняються (1936 — бл. 25 заяв), згортається культ. обмін. Біля будинку консульства відбувалися антирад. виступи. 21 жовт. 1933 бойовик Організації українських націоналістів М.Лемик застрелив у будинку консульства співробітника консульства (рад. розвідника) А.Майлова. У подальші роки наступні консули П.Світнєв, А.Климов і Є.Синицин (працівник зовн.-політ. розвідки НКВС СРСР) — займалися здебільшого збором інформації про військ.-політ. стан у Польщі, діяльність укр. громад. та політ. орг-цій і їхніх діячів, які стали 1939—41 об’єктом репресій. Консульство припинило діяльність у зв’язку з приєднанням (1939) Зх. України до УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). Літ.: З історії революційного руху у Львові. Львів, 1957; Ярошенко А.Д. Юрий Михайлович Коцюбинский. К., 1986; Крушельницька Л. Рубали ліс... «Дзвін», 1990, № 4; Голинський М. Спогади. К., 1993; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки XX ст.). К., 1994; Синицын Е. Резидент свидетельствует. М., 1996. К.Є. Науменко.
пило за поміщиками та козац. старшиною земельні маєтності, в т. ч. привласнені сел. і козац. землі. Сприяючи розширенню поміщицького землеволодіння, царський уряд під час Г.м. продав поміщикам за низькими цінами чимало держ. земель. Проведенням Г.м. керувала ств. при Сенаті межова експедиція, якій були підпорядковані губернські межові канцелярії та повітові межові контори. Внаслідок Г.м. було поділено понад 275 млн десятин землі, виготовлено близько 200 тис. планів окремих земельних володінь, на основі яких складено повітові межові плани та губернські атласи. Документи Г.м. були юрид. основою в земельних відносинах до 1917. З-поміж документальних архів. матеріалів Г.м. велике наук. значення мають госп. описи землеволодінь, складені землемірами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО СРСР У ЛЬВОВІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
