ГЕЗА II (р.н. невід. — 1162) — угор. король (1141—62) з династії Арпадів. Був одружений з дочкою Мстислава Великого Євфросинією Мстиславною (1145). Не раз
66 ГЕЙДЕНРЕЙХ
Й. Гейзинга.
1796 служив при Миколаїв. порту, 1797 командував катером «Христофор», із 1798 — бригантиною «Алексей». 1799 перебував у Середземноморській експедиції Ф.Ушакова. 1800 повернувся до Миколаєва, роззброїв своє судно й у Севастополі обійняв команду над фрегатом «Св. Иоанн Златоуст», провадив транспортні операції між чорномор. портами. 1801 навчав на кораблі кадетів і гардемаринів. 1802 здійснював опис Чорного м., виконував дипломатичні доручення царського уряду в Стамбулі. Наступного року — капітан 2-го рангу, командир лінійного корабля «Св. Павел». Від 1803 — на Балтійському флоті. 1808 номінований капітаном 1-го рангу, у боях російськошведської війни 1808—09 зазнав поранення та контузії. 1810 прийняв рос. підданство. 1813 за хоробрість у блокаді Данцига (нині Гданськ, Республіка Польща) нагороджений золотою шпагою та чином капітан-командора. 1817 — контр-адмірал. Відзначився в Наваринській битві 1827, після чого став віцеадміралом. Учасник російськотурецької війни 1828—1829, керував блокадою протоки Дарданелли як головнокоманд. з’єднаного загону, за що нагороджений срібною медаллю на Георгіївській стрічці. 1830 орудував 2-ю балтійською ескадрою у Середземномор’ї, 1831 призначений нач. 1-ї флотської ескадри на Балтиці. 1833 удостоєний звання адмірала. Від 1834 до кінця життя був ревельським військ. губернатором, од 1838 — ще й гол. командиром ревельського порту. У шлюбі з Анною Марією Акеліес, дочкою швед. адмірала, мав шістьох дітей, у т. ч. Логина (1806—1901) — адмірала, ген.ад’ютанта, Олександра (1810— 96) — цивільного урядовця, дійсного статського радника, Федора (1821—1900) — нач. Гол. штабу рос. армії, фінляндського ген.губернатора, ген.-ад’ютанта, генерала від інфантерії. Кавалер багатьох орденів, зокрема: св. Георгія 4-го (1821) і 3-го (1827) класів, св. Володимира 2-го ст. (1831), Білого Орла (1836), св. кн. Олександра Невського (1839; діамантові знаки — 1848). П. у м. Ревель (нині м. Таллінн, Естонія).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕЗА II» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
