ГАТЦУК (Гаццук) Олексій (Олекса, Алексій) Олексійович (14(02). 12, за ін. даними, 10.1832— 04.11(23.10).1891) — викладач, публіцист, видавець, учений, чл.засн. Моск. археол. т-ва (1864). З родини конотопських поміщиків, дворян Черніг. губ. Н. в м. Одеса. Закінчив моск. г-зію (1852) й історико-філол. ф-т Моск. ун-ту (1857, здобувши ст. кандидата). Від 1859 (офіційно — 1860) — на посаді ад’юнкта викладав словесність у Рішельєвському ліцеї. Виступив із рецензією «Новости малороссийской литературы» («Московские ведомости», 1859, 26 апреля), присвяченою творам Д.Мордовця, М.Максимовича та свого брата Миколи Гатцука (М.Куцого). Співробітничав у часописах «Одесский вестник», «Рассвет», «Сион» і «Основа», де 1862 умістив рецензію на книгу «Старосветский бандуриста» М. Закревського та критично розглянув чотиритомний «Опыт южнорусского словаря» Каленика Шейковського (за що дістав схвалення редакції журналу), доводив самостійність укр. мови. Дружив із П.Кулішем. Взявши відставку 1862, недовго мешкав у Києві, а потім оселився в Москві. Зайнявся розкопками старожитностей, став одним із організаторів і учасників Археологічних з’ їздів. 1864 до ж. «Русский архив» подав власноруч складений опис антикварних речей Чертковського зібрання. Опублікував ст. «Заметка об общерусском литературном наречии», обстоюючи необхідність дослідження як великорус. мови, так і укр. («День», 1864, 12 сентября).
І. Гаспринський.
О.О. Гатцук.
58 ГАТЬКИ
Я. Гашек.
Випускав од 1866 популярний «Крестный календарь», насичений різноманітними відомостями, зокрема з історії (тираж перевищував 100 тис. прим.), од 1875 — «Газету, еженедельное иллюстрированное приложение к “Крестному календарю”», що після 43 чисел прибрала назву «Газета А.Гатцука, политико-литературная, художественная и ремесленная», 1884—90 — ще й додаток «Иллюстрированные оригинальные и переводные романы и повести». За сміливі висловлювання його газета зазнавала суворих урядових утисків, позбавлялася права продажу вроздріб, призупинялася, пильно контролювалася попередньою цензурою. 1890 він був змушений передати видання до ін. рук. Серед написаного ним — «Слово о старине незапамятной» (М., 1865); «Бисмарк, русский главноначальствующий Южною (Украинскою) армиею в 1747 г.» («Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1871, кн. 3); «Очерк истории книгопечатного дела в России» («Русский вестник», 1872, № 5—6); «Николай Коперник» (М., 1873). Ставши власником решток архіву О.Бодянського, обнародував листи М.Гоголя, О.Суворова. Подарував Румянцевському музею (нині — Рос. держ. бібліотека в Москві) «Краткий реестр рукописей Киево-Печерской Лавры и Киевской Духовной Академии», а Київ. ун-ту — документ про таємний нагляд влади за О.Пушкіним. П. у м. Москва. Літ.: В. Н-ко [Науменко В.] Алексей Алексеевич Гатцук. «Киевская старина», 1891, № 12; Слуцкий С. Алексей Алексеевич Гатцук. В кн.: Памяти отца наместника Леонида, А.А. Гатцука, Н.А. Попова и А.А. Котляревського. М., 1893; Кузеля З. Лист Ол. Гатцука до Мікльошіча. «ЗНТШ», 1905, № 4; Корш Ф.Е. Памяти Алексея Алексеевича Гатцука. В кн.: Крестный календарь на 1915 г. М., [1914]; Савченко Ф. Співробітництво П. Куліша з Олексою Гатцуком. В кн.: П.О. Куліш (матеріяли і розвідки), ч. 1. Львів, 1929; Лепёхин М.П. Гатцук. В кн.: Русские писатели: 1800—1917, т. 1. М., 1989. П.Г. Усенко.
ня. Розташов. в однойменному селі поблизу м. Бєльськ-Подляскі Бєлостоцького воєводства (Польща). Перші сліди заселення пов’язані з періодом середнього та пізнього кам’яного віку, а також ранньої епохи бронзового віку. У 5—4 ст. до н.е. на городищі проживало нас. поморсько-підкльошової культури, а від 1 ст. до н.е. і до 1 ст. н.е. в околиці городища існували поселення слов’ян. зарубинецької культури та герм. ясторфської к-ри. Наступний період заселення (6—10 ст. н. е.) пов’язаний зі сх.-слов’ян. племенами, які мали своє поселення на пн. від городища, а тер. городища використовували як кладовище. В 11 ст. на городищі збудовано укріплення. Тут досліджено заглиблену житлову будівлю з пічкою-кам’янкою та відкрито дерев’яні конструкції 11— 12 ст. В околицях Бєльська-Подляскі знайдено також ранньосередньовічні городища. Літ.: Гаврилюк Ю. Слідами підляських старожитностей: Гатьки — містична столиця Підляшшя. «Наше слово», 1997, ч. 34. В.М. Петегирич.
рейс. спортивно-скаутська орг-ція в СРСР. Діяла в 1920-х рр. До неї входили діти й молодь віком від 8 до 21 року. В організації існував поділ на вікові групи. Місц. загони-легіони підпорядковувалися окружному штабові. Таких штабів на тер. СРСР спочатку було 5, з них 3 розміщувалися в УСРР (Київ., Одес. та Кременчуцький), згодом виник ще один — Харківський. Центр. штаб знаходився в Москві. По суті, діяли дві орг-ції Г. г.: «червоний» Г. г. (підтримував Сіоністсько-соціалістичну спілку молоді) та «біло-блакитний» Г. г. (підтримував Єдину всеросійську організацію сіоністської молоді). Найчисленніші легіони були в містах Кременчук, Одеса, Київ. В УСРР налічувалося бл. 8 тис. чл. «червоного» та 2—3 тис. «біло-блакитного» Г. г. Як і більшість єврейс. молодіжних орг-цій, самоліквідувалася в 2-й пол. 1920-х рр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гаццук Олексій» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
