ГАРКАВИЙ Ілля Іванович (31.07. 1888—01.07.1937) — військовик, комкор. Н. в с. Мусієнкове (нині село Магдалинівського р-ну Дніпроп. обл.) в сел. сім’ї. Закінчив військ. уч-ще (1916). Під час Першої світової війни — поручик. 1917 — чл. полкового к-ту, голова Кишинівської ради солдатських депутатів, один з організаторів Червоної гвардії в Тирасполі. Від січ. 1918 — в Червоній армії (див. Радянська армія), комен-
дант р-ну Окремої армії Одес. військ. округу. В лют. 1918 вступив до РСДРП(б). Пом. військ. кер. Воронезького губернського військ. комісаріату. В квіт.—трав. 1919 — в. о. нач. штабу 9-ї армії. В лип.—серп. 1919 — нач. штабу 45-ї стрілец. д-зії, під час Пд. походу військ. частин Дванадцятої армії — в. о. нач. 45-ї д-зії (серп.— жовт. 1919), із жовт. 1919 по квіт. 1921 — нач. штабу цієї д-зії. 1921—22 — нач. штабу військ України і Криму. В подальшому — на командних посадах. Нагороджений орденом Червоного Прапора (1928). Чл. Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. Від 1935 — команд. військами Уральського військ. округу. Заарештований 11 берез. 1937, смертний вирок винесено 1 лип. 1937. Того ж дня страчений. Реабілітований 12 груд. 1956.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гаркавий Ілля Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
