ГАРИБАЛЬДІ (Garibaldi) Джузеппе (04.07.1807—02.06.1882) — італ. громад., політ. і військ. діяч. Нац. герой Італії, генерал. Н. в м. Ніцца (Франція). Один із найвизначніших представників італ. революц.-демократ. руху 19 ст. за возз’єднання Італії та знищення австрійс. гніту, активний борець за свободу пригноблених народів Європи й Америки. Відіграв вирішальну роль у доленосних для Італії подіях — обороні Рим. республіки 1849, бойових діях альпійських стрільців проти австрійс. окупантів 1859, висадці т. зв. тисячі на о-в Сицилія у Середземному м. й розгромі деспотичного режиму неаполітанських Бурбонів 1860, визволенні Венеціанської обл. 1866. Будучи матросом сардинського торг. флоту, не раз відвідував у 1820 — 1-й пол. 1830-х рр. Одесу, Феодосію, Керч. На пд. України розпочав і свою революц. діяльність, вступивши 1833 у таємне респ. т-во «Молода Італія». Його зв’язки з італ. емігрантськими громадами й представниками визвол. боротьби в Україні прислужилися рухові солідарності й матеріальної допомоги гарибальдійським волонтерам. Наприкінці 1850 — поч. 1860 на адресу штабу Г. в Генуї (Італія) надсилалися зібрані в Україні гроші для придбання зброї й спорядження визвол. армії, серед добровольців якої були й українці. 1860 у битві під Неаполем (Італія) відзначився рос. вчений-соціолог та географ, народник Л.Мечников, який керував фортифікаційними роботами, а згодом займався в Тоскані (істор. обл. в Італії) формуванням осередків на підтримку визвол. акцій Г., за особистим дорученням якого 1864 він брав участь у підготовці повстанської мор. експедиції на чорномор. узбережжя України. Діяльність Г. справила певний вплив на програмні засади
укр. політ. орг-цій — харків.-київ. таємного т-ва, одес. революц. агентства, центр. укр. к-ту «Земля і воля». Пропагандою ідей та діяльності Г. займалися укр. демократи-шестидесятники: А.Красовський (особисто зустрічався з Г. за кордоном) — серед солдатів і селян, Я.Бекман — на шпальтах газ. «Киевский телеграф» та ін. Перемоги, здобуті під проводом Г., спричинилися в 1860-х рр. до масового поширення серед селян Подніпров’я й Новоросії сподівань і чуток про заморського козац. отамана під іменем «Загрібайло». Селяни чекали на нього як на свого визволителя. Подвиги Г. знайшли відображення у творчості Марка Вовчка, А.Свидницького, Г.Данилевського, М.Драгоманова, М.Максимовича, С.Русової, І.Бондаренка, М.Коцюбинського та ін. П. на о-ві Капрера у Тірренському м., Італія. Під час Другої світової війни в Італії ім’ям Г. називали партизан. бригади, в складі яких билися проти фашистів представники різних національностей, у т. ч. українці-втікачі з таборів військовополонених. Тв.: Memorie. Milano, 1882; Мемуары. М., 1966. Літ.: М[ечников Л.И.] Записки гарибальдийца. «Русский вестник», 1861, № 9—11; Русова С. Биография Дж. Гарибальди, освободителя Италии. Ростов-на-Дону, 1906; Бондаренко І. Про Гарібальді, борця за волю італійського народу. Одеса, 1908; Варварцев М.М. Італійці в Україні (XIX ст.): Біографічний словник діячів культури. К., 1994; Його ж. Громадськість України у русі допомоги італійській визвольній боротьбі (1860 р.). «Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки», 1997, вип. 6; Його ж. Гарібальді: український образ та його витоки. «Всесвіт», 1999, № 1. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАРИБАЛЬДІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
