ГАМАРНИК Ян Борисович (14(02).06.1894—31.05.1937) — парт. і військ. діяч. Н. в м. Житомир у сім’ї службовця. Від 1915 навч. на юрид. ф-ті Київ. ун-ту. Од 1916 — чл. РСДРП(б)— ВКП(б). Від 1917 — чл., згодом секретар Київ. к-ту РСДРП(б). Один з кер. боротьби за встановлення рад. влади у Києві (чл. ревкому) в жовт. 1917 та під час Київського (січневого) збройного повстання 1918. За часів Української Держави перебував на керівній підпільній роботі в одес., київ. та крим. більшовицьких орг-ціях. Брав участь у Таганрозькій конференції 1918 та I з’їзді КП(б)У (5—12 лип. 1918). Від 1919 — у Червоній армії (див. Радянська армія), восени 1919 — чл. РВР Пд. групи військ Дванадцятої армії, комісар 58-ї стрілец. д-зії. 1920—23 — голова Одес. та Київ. губкомів КП(б)У, голова Київ. ревкому та губвиконкому. 1923—28 працював на Далекому Сх., голова Дальревкому, Примор. крайвиконкому, секретар Далькрайкому ВКП(б), чл. РВР Сибірського військ. округу. Від 1929 — нач. політуправління Червоної армії, водночас з 1930 — заст. наркома у військ. і мор. справах СРСР (від 1934 — заст. наркома оборони СРСР), армійський комісар 1-го рангу. Чл. ЦК ВКП(б) (від 1927), ЦВК СРСР. Нагороджений орденами Леніна та Червоного Прапора. Покінчив життя самогубством (очікував репресій проти себе у зв’язку зі справою 1-го заст. наркома оборони СРСР М.Тухачевського) у м. Москва. Літ.: Салехов Н.И. Ян Борисович Гамарник. М., 1964. О.Д. Бойко.
(4 т.), автор «Загальної всесвітньої історії» (4 т.), «Історії Польського королівства» (3 т.). 1789 опублікував у Лейпцигу (Німеччина) скорочений і виправлений пер. нім. мовою «Анналів» Й.Шерера під назвою «Історія українських та запорозьких козаків з додатком деяких відомостей про їх устрій та звичаї». Праця складається з 2 ч. У 1-й подаються відомості про географію України, у 2-й — історія укр. козацтва, в додатку наводиться договір гетьмана Д.Апостола з царським урядом 1728 — «Рішительні пункти» 1728 імп. Петра II. Тв.: Geschichte der ukrainischen und saporogischen Kosaken nebst einigen Nachrichten von Verfassung und Sitten derselben. Leipzig, 1789. Я.Д. Ісаєвич.
ського р-ну Хмельн. обл.), чим започаткував вивчення пам’яток городсько-усатівського типу (див. Усатівські пам’ятки) на Поліссі. Зробив значний внесок у розвідки черняхівської культури, досліджуючи могильники в с. Маслове (нині село Шполянського р-ну Черкас. обл.) та ін. Провадив археологічні роботи в Києві та в р-ні буд-ва Дніпрогесу. Від 1926 жив у Києві. Від 1928 — віце-президент Всеукр. археол. к-ту ВУАН. П. у м. Київ. Тв.: Житомирский могильник. Археологические исследования житомирской группы курганов. Житомир, 1888; Раскопки в бассейне р. Случи. В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве, т. 1. М., 1901; Спостереження над даними дослідів з трипільської культури 1909—1913 рр. (Досліди на Поділлі). В кн.: Трипільська культура на Україні, вип. 1. К., 1926; Житомир за першоджерелами передісторичної археології. «Записки Всеукраїнського Археологічного комітету», 1930, т. 1. Літ.: Макаревич М.Л. С.С. Гамченко. «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1960, вып. 10; Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. Чернігів, 1997. В.П. Швидкий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гарманик Ян Борисович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
