ГАМАЛІЯ Микола Федорович (29(17).02.1859—29.03.1949) — мікробіолог, імунобіолог, вірусолог, епідеміолог. Почесний акад. АН СРСР (1940), дійсний чл. Акад. мед. н. СРСР (1945). Н. в м. Одеса. Закінчив Одес. ун-т (1880), Петерб. військ.-мед. акад. (1883). 1886 разом з І.Мечниковим організував в Одесі першу в Російській імперії (другу в світі) наук.-практичну бактеріологічну станцію. 1899 заснував в Одесі Бактеріологічний і фізіологічний ін-т. 1906—10, працюючи приват-доц. каф-ри загальної патології Одес. ун-ту, розробив і застосував на практиці план заходів щодо боротьби з холерою в Одесі, на Донбасі, в Санкт-Петербурзі. Керував також боротьбою зі спалахом чуми в Одесі на поч. 20 ст. Від 1912 очолював наукові заклади у С.-Петербурзі, від 1929 — у Москві. Значний наук. внесок зробив у розв’язання проблем імунітету, розробку вчення про дезінфекцію, вироблення засобів запобігання інфекційним хворобам, заклав основи вчення про бактеріофаги. Автор понад 250 наук. праць. Нагороджений двома орденами Леніна та ін. нагородами. П. у м. Москва. Тв.: Собрание сочинений, т. 1—6. М., 1956—64. В.Г. Сарбей.
3-го ст. (1811). Н. в с. Малютинці Пирятинської першої сотні Лубенського полку (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Зі старовинного козац.-старшинського роду Гамаліїв. Син бунчукового товариша Якова Гамалії та його дружини Катерини (у дівоцтві — Мандрик). Навч. у Київ. акад. та кронштадтському Мор. корпусі (закінчив 1784 першим у випуску мічманом). Служив на Балт. флоті, брав участь у рос.-шведській війні 1788—90, після чого переведений до Мор. корпусу. Там од 1791 виконував обов’язки ротного командира й викладача, від 1795 — інспектора класів. Автор підручників і розвідок з математики, механіки, фізики, навігації, судноводіння, теорії кораблебудування, історії флоту тощо. Серед його вихованців — М.Лазарєв. 1805 призначений чл. Держ. адміралтейства. 1809 був у тривалій відпустці через хворобу. 1811 увільнений від посади (з винагородженням посиленим пенсіоном), повернувся в Україну. П. у маєтку Лисогори Борзнянського пов. Чернігівської губернії (нині с. Лисогори Ічнянського р-ну Черніг. обл.). 1805 його прізвищем російський мореплавець Іван Крузенштерн назвав ріг на о-ві Хонсю в Японському м., 1966 на честь Г. названо скелі в Антарктиді, на Землі Королеви Мод. Літ.: Общий морской список, ч. 3. СПб., 1890; Сотниченко В. Гамалея, Платон Яковлевич. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1914; Масленников Б. Морская карта рассказывает. М., 1986. П.Г. Усенко.
у відставку. Входив до складу масонських лож (див. Масонство), справив помітний вплив на розвиток реліг.-містичних ідей у рос. духовному житті. Перекладав з лат., польс., нім., франц. мов. Переклав, очевидно, усі 22 т. (неопубліковані) творів нім. філософа Якоба Беме (1575— 1624), одного з найяскравіших представників містичної літ. кін. 16 — поч. 17 ст. Тв. останнього «Misterium Magnum», «De signatura rerum», «Christophia» були надзвичайно популярними серед рос. інтелектуалів до серед. 19 ст. Перебував у дружніх стосунках з рос. письменником, журналістом, книговидавцем М.Новіковим. Спрямовував своїх учнів і послідовників до духовних вправ самовдосконалення. Останні 30 років безвиїзно проживав у с. Авдотьїно Бронницького пов. Моск. губ. (нині с. Вознесенське Моск. обл., РФ), де й помер і похований. Друзі Г. після його смерті видрукували під назвою «Письма С.И.Г.» (ч. 1—3, 1832—39) його листування з М.Новіковим, І.Лопухіним, Ф.Ключарьовим, І.Тургенєвим, Д.Трощинським, М.Карамзіним.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гамалія Микола Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
