ГАЛЕРА — гребне, вузьке, низькобортне швидкісне судно з одним рядом весел і 1—3 вітрильними мачтами. Вперше збудована в 7 ст. Розміри Г. були різні, найбільші Г. мали по 30—50 весел і довжину понад 30 м, екіпаж складався з 160—200 осіб, більшість з яких — гребці-невільники (вони сиділи, приковані ланцюгами до гребних лавок). На кожне весло було по 3 гребці. Швидкість Г. досягала 7—8 вузлів (13—15 км/год). Г. оснащували різноманітною метальною артилерією (балістами, катапультами), а наприкінці 14 ст. — гарматами, що розміщувалися на носі та кормі судна. Г. була на озброєнні флотів Візант. імперії (див. Візантія), Генуезької та Венеціанської республік (8—15 ст.), Османської імперії (серед. 15 — поч. 19 ст.) і Російської імперії (кін. 17 — поч. 19 ст.). Трофейні (турец.) Г. використовувалися укр. козацтвом у мор. походах. Із розвитком парусного флоту Г. втратила своє значення й була знята з озброєння на поч. 19 ст. Б.В. Черкас.
погарський (1712—22), новгородсіверський (1722—23) та стародубський (1724—34). Був прибічником П.Полуботка, перебував під арештом у Санкт-Петербурзі (1723—25). 1734 обраний генеральним бунчужним. Син Семена — Петро Семенович (р. н. невід. — 1754) — стародубський полковий сотник (1734—38) та гадяцький полковник (1738—54). Молодший брат Семена — Леонтій Якович (р. н. невід. — 1741) — бакланський сотник (1727—28). Ін. представники роду служили бунчуковими товаришами. Рід внесено до 1-ї ч. Родовідної книги Черніг. губ. Існують й ін. однойменні шляхетські роди, що внесені до Родовідних книг Віленської, Волин., Гродненської, Київ. та Подільської губерній. Літ.: Милорадович Г.А. Малороссийское дворянство. Чернигов, 1890; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАЛЕРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
