ГАЙДЕБУРОВ Павло Олександрович (1841—12.01.1894 (31.12. 1893)) — громад. діяч, журналіст, літератор. Н. в м. Миколаїв у сім’ї священика (за родинними переказами, один з предків — Гайдабура — у Запорозькій Січі був курінним отаманом). До 11-літнього віку здобував освіту вдома. Навч. у Херсонській гімназії (1852—57) та Петербурзькому університеті, де став одним із лідерів молоді й звідки 1861 його виключено за участь у студентських заворушеннях (восени того ж року після утримання в Петропавловській фортеці підпав під поліційний нагляд). За записами, зробленими слухачами М.Костомарова, склав «Лекции по русской истории проф. Н.И.Костомарова. Ч. 1. Источники русской истории» (СПб., 1861). Активно виступав у пресі (часописи «Очерки», «Санкт-Петербургские ведомости», «Сын отечества», «Искра», «Русское слово», «Библиотека для чтения», «Иллюстрация» тощо). Свій переклад російською мовою поеми «Гайдамаки» Т.Шевченка, супроводжений власним віршем «Песни» та примітками, помістив у місячникові «Современник» (1861, № 5). З цим журналом співпрацював також як прозаїк, автор оглядів «Провинциальное обозрение». 1862 в «Основі» вів розділ «Современная южнорусская летопись». 1863 відкрив книгарню та читальню, де здійснював демократ. пропаганду, зазнав обшуку, запідозрений у поширенні нелегальної прокламації «Свобода». 1866 видав «Рассказы о великих людях средних и новых времен» (низка біографій, у т. ч. Яна Гуса, Джордано Бруно, Джорджа Вашингтона, Авраама Лінкольна). 1867 — фактичний ред. газети «Гласный
суд», зав. відділом белетристики ж. «Дело». Від 1869 — один із авторів і видавців, а від 1875 — одноосібний власник тижневика «Неделя», який од 1878 виходив з додатками. Залучив до співпраці, зокрема, Д.Мордовця, К.Кавеліна, М.Михайловського, М.Салтикова-Щедріна, О.Єфименко. 1872 спільно з письменницею Є.Конраді опублікував зб. «Русские общественные вопросы»; написав для нього статті «Реформы и русское общество» і «Личное объяснение, не лишенное общего интереса» (у співавт.), умістив тв. В.Берві-Флеровського, М.Корфа, В.Португалова, М.Шелгунова та ін. Брав діяльну участь у роботі Т-ва для сприяння нужденним літераторам і вченим (Літературного фонду). П. у м. Санкт-Петербург. Тв.: Из прошлого «Недели». «Книжки Недели», 1893, № 1—3; П.А. Гайдебуров (Автобиографический очерк). Там само, 1894, № 2. Літ.: Материалы для истории гонения студентов при Александре II. «Колокол», 1861, 1 декабря; Меньшиков М. Памяти П.А. Гайдебурова. «Книжки Недели», 1894, № 1; Смесь. «Исторический вестник», 1894, № 2; Баренбаум И.Е. Из истории легальной пропаганды 60-х годов (книгоиздательская деятельность П.А. Гайдебурова и пропагандистская брошюра И.А. Худякова). «Русская литература», 1967, № 3; Канаева Т.М. П.А. Гайдебуров (1841—1893) — общественный деятель и редактор «Недели». «Вестник Московского университета. Серия 8. История», 1982, № 4; Лапшина Г.С. Русская пореформенная печать 70—80-х гг. XIX в. М., 1985. П.Г. Усенко.
тому що саме зосередженість на майбутньому, на думку Г., дає справжнє відчуття існування часу, історії. Г. здійснив значний вплив на нім. та франц. історіографію 1950—60-х рр., особливо на дослідження природи часу історичного. В пізній період життя Г. приділяв увагу дослідженням метафізики, природи к-ри, техніки, мови, сх. філософії. П. у м. Мескірх. Літ.: Философия Мартина Хайдеггера. М., 1991; Мартін Гайдеггер очима сучасників. Збірка. К., 2002. К.Ю. Галушко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гайдебуров Павло Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
