ГАЙДАР Аркадій Петрович (справжнє прізв. — Голіков; 22(09).01.1904 — 26.10.1941) — рос. письменник. Н. в м. Льгов (нині місто Курської обл., РФ) у родині вчителя. Навч. в реальному уч-щі в м. Арзамас (нині місто Нижегородської обл., РФ). Від 1918 — у Червоній армії (див. Радянська армія). 1919 навч. на курсах червоних командирів у Києві. Воював в Україні, на Кавказі, в Сибіру, Хакасії (нині в складі Красноярського краю, РФ). Командував полком. Не раз був поранений і контужений, через що страждав невиліковним психічно-нервовим захворюванням. 1924 демобілізований. Друкуватися почав 1925. 1925—32 працював у газетах в містах Перм, Свердловськ (нині м. Єкатеринбург), Архангельськ, Хабаровськ (усі міста в РФ). Автор оповідань і повістей для дітей: «Школа» (1930), «Голубая чашка» (1936), «Чук и Гек», «Судьба барабанщика» (обидві — 1939), «Тимур и его команда» (1940), «Горячий камень» (1941) та ін., а також кількох кіносценаріїв. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—
А.П. Гайдар.
22 ГАЙДЕБУРОВ
1945 у лип. 1941 приїхав до Києва як спец. кореспондент газети «Комсомольская правда»; учасник боїв за Київ. Після оточення міста гітлерівцями воював у партизан. загоні, де й загинув. Похований біля с. Ліпляве (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). 1947 прах перенесено до м. Канів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гайдар Аркадій Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
