Об’єднував навколо Києво-Печерської друкарні, заснованої архімандритом Є.Плетенецьким, та Київ. (Богоявленської) братської шк. (див. Братства), пізніше Києво-Могилянського колегіуму (див. КиєвоМогилянська академія), вчених богословів, перекладачів, видавців, редакторів, викладачів, граверів, поетів. Почав формуватися в перших десятиліттях 16 ст., коли Є.Плетенецький придбав друкарню Ф.Балабана — племінника Г.Балабана, запросив до Києва високоосвічених людей зі Львова та Острога. До гуртка входили, крім Є.Плетенецького, перший ректор Київ. братської шк. І.Борецький (згодом митрополит Йов), З.Копистенський (він після смерті Є. Плетенецького 1624 став архімандритом і очолив гурток), Л.Зизаній, П.Беринда та його брат Стефан, О.Митура, Т.Земка, Г.Дорофієвич, Кипріян, Ф.Кизиревич та ін. Від 1627 на чолі гуртка стояв архімандрит Лаври П.Могила (1632—47 — Київ. митрополит). Активну участь у його діяльності взяли також викладачі Лаврської шк., заснованої П.Могилою, та Києво-Могилянського колегіуму. На перших етапах своєї діяльності гурток (доки його не очолив П.Могила) ставив на меті оберігати власну греко-слов’ян. культ. традицію, поширювати книгодрукування, освіту, відстоювати права укр. народу на своє віровизнання, протистояти унійству та католицизму. Першою книгою, підготовленою й виданою в Києві, став Часослов (1616), у передмовах до якого Є.Плетенецький і З.Копистенський виклали програму діяльності гуртка. П.Могила значно розширив завдання гуртка. Разом зі своїм оточенням він упорядкував догматичну та обрядову системи правосл. церк-
ви в Україні; використовуючи досягнення катол. освіти, реформував правосл. шк.; запровадив книгодрукування польс. та лат. мовами. Діячі вченого гуртка готували до видання церковнослужбову й богословську літ., перекладали й редагували тексти, брали участь у графічному оформленні книг. Вони — автори полемічних трактатів, віршів, передмов, післямов, присвят, якими супроводжувалися лаврські друки. Консолідація культ. і реліг. діячів із Галичини, Волині навколо друкарні, братської шк., а згодом колегіуму перетворила Київ у провідний центр духовного й культ. життя укр. народу. Здобутки укр. книгодрукування, літ., мист-ва вплинули на розвиток к-ри ін. народів правосл. ареалу. В середовищі вченого гуртка розвивалися ідеї тяглості істор. процесу на укр. землях від часів Київської Русі, Києва як «другого Єрусалима» — твердині православ’я. Все це сприяло піднесенню нац. свідомості укр. народу напередодні національної революції 1648— 1676. Літ.: Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Україні в XVI— XVIII ст.: Всезбірка передмов до українських стародруків. К., 1924; Яковенко Н. Символ «Богохранимого града» у київській пропаганді 1620—1640-х років. В кн.: Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей, т. 4. К., 1995; Київ в історії філософії України. К., 2000; Ісаєвич Я. Українське книговидання: Витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
