Відбулися 21 січ. в м. Хуст. На зборах (конгресі, з’їзді) прийнято рішення про возз’єднання Закарпатської України з Великою Україною. Складні процеси в сусп.-політ. житті краю й міжнар. відносинах — розпад Австро-Угорщини, бурж.-демократ. революція в Угорщині (жовт. 1918) та проголошення Угор. Нар. Республіки (листоп. 1918), створення Чехословаччини (14 листоп. 1918), революц. події 1917 в Росії (див. Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917) і проголошення УНР та ЗУНР, нарешті, політика Антанти — гостро поставили проблему самовизначення й державності Закарпаття. 1918 тут почали виникати різні ради (робітн., солдатських і сел. депутатів, нар. чи нац.) як політ. органи на місцях, що висували соціальні та нац.-культ. вимоги, в т. ч. відносно нового держ. статусу Закарпаття: орієнтація в цьому питанні була різною — прорад., проугор., прочехословац. і проукр. Під впливом подій в Закарпатті 21 груд. 1918 уряд Угор. Нар. Республіки видав Закон № 10 «Про національну автономію русинів, що проживають в Угорщині». Проголошена автономія Закарпаття (т. зв. Руська Країна) бу-
646 ВСЕРОБIТЗЕМЛІС
ла досить обмеженою і не одержала підтримки у нас. краю, яке тривалий час зазнавало утисків від угорців. Значну активність у питанні про держ. належність і статус краю виявила численна карпато-русинська (закарп.) еміграція в США, яка на плебісциті 13 верес. 1918 висловилася за приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Рішення й резолюції місц. рад дедалі більш виразно засвідчували зростання природної, зумовленої етноістор. й нац.-культ. факторами укр. орієнтації — «до України хочемо». МараморошСігетська рада звернулася до ін. рад Закарпаття із закликом скликати заг. збори представників усіх рад у Хусті й обговорити питання «з ким маємо жити». Протягом кін. 1918 — поч. 1919 повсюдно проходили збори місц. рад, на яких обиралися делегати на з’їзд у Хусті. 21 січ. 1919 на з’їзд прибуло 420 делегатів від 175 (з-поміж 400) населених пунктів Закарпаття та бл. тисячі гостей з навколишніх сіл. Практично всі виступаючі вимагали возз’єднання з Україною. У прийнятій одноголосно резолюції проголошувалося: «Всенародний Конгрес Угорських Русинів з дня 21-го січня 1919 р. ухвалює з’єднати комітати: Угоча, Берег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна з Соборною Україною, просячи, щоб нова держава при виконанні цієї злуки узгляднила окремішнє положення угорських русинів» (ймовірно, йшлося про особливий статус Закарпаття в складі Укр. д-ви). Сформовано делегації для вручення цього рішення керівникам ЗУНР і УНР. Наступного дня, 22 січ. 1919, на Соборній пл. в Києві, де відбувався істор. Акт злуки, ЗУНР говорила і від імені Закарпаття. Політ. ситуація в Закарпатті ускладнювалася втручанням ін. д-в у його внутр. справи. За згодою Антанти, 12 січ. 1919 чехословац. військ. частини зайняли Ужгород, далі тер. краю на зх. від р. Уж (прит. Лаборця, бас. Дунаю). Сх. регіони Закарпаття почали окуповувати румун. війська. За СенЖерменським мирним договором 1919 Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшло до складу Чехословаччини. Літ.: Стерчо П. Карпато-українська держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919— 1939 роках. Торонто, 1965; Ванат I. Нариси новітньої історії українців Схід-
ної Словаччини, кн. 1. Пряшів, 1979; Мишанич О. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців. Ужгород, 1991; Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993; Магочій П.Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994; Нариси історії Закарпаття, т. 2. Ужгород, 1995. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УГОРСЬКИХ РУСИНІВ 1919» з дисципліни «Енциклопедія історії України»