ВОРСКЛА, БИТВА НА РІЧЦІ 1399 — центр. й вирішальна подія у політ. відносинах між Великим князівством Литовським (ВКЛ) і Золотою Ордою наприкінці 90-х рр. 14 ст. Їй передували два походи литов.-рус. війська на тер. Орди: 1397 на пониззя Дону і в Крим, 1398 — через Поділля на чорномор. узбережжя біля гирл Дніпра
й Пд. Бугу. Ці походи здійснювалися задля того, аби відновити політ. позиції й кордони ВКЛ у пд.-укр. землях і надати допомогу екс-ханові Тохтамишу, союзникові вел. кн. литов. Вітовта, в його боротьбі за повернення до влади в Золотій Орді. Поновлення сюзеренітету ВКЛ над пд. укр. землями було оформлено 1398 спец. ярликом Тохтамиша, яким Золота Орда в його особі формально зрікалася прав власності на ці землі, поступаючись ними на користь правителя ВКЛ. Під час чергової втечі Тохтамиша до ВКЛ 1398 Вітовт уклав з ним угоду, за якою зобов’язувався допомогти тому поновити владу в Орді, а останній, після ретронізації, мав допомогти Вітовтові підкорити Велике князівство Московське і всю Русь. Умови угоди стали широко відомі, й невдовзі правитель ВКЛ опинився майже в повній політ. ізоляції. Незначну військ. та дипломатичну підтримку він отримав лише від Польщі, а також з Волощини і від нім. рицарів. Місцем збору й операційною базою величезної армії Вітовта, основу якої склали феод. ополчення Литов. Русі, став Київ. Відмова Вітовта видати Орді Тохтамиша прискорила розв’язку литов.-ординського конфлікту. 5 серп. ворогуючі армії зійшлися на берегах р. Ворскла (прит. Дніпра). Очікуючи підходу з Криму війська еміра Едигея, хан Тімур-Кутлук вступив у переговори, але Вітовт зажадав щонайменше визнання його верховної влади над Ордою, сплати щорічної данини і карбування на ординських монетах Вітовтового «знамення». Ген. битва відбулася 12 серп., за кілька годин до заходу сонця і завершилася оточенням і майже цілковитим винищенням литов.рус. армії. Десятки тисяч воїнів з боярських і князівських родів України, Білорусі та Литви полягли на берегах Ворскли, що значно послабило військ.-політ. потенціал ВКЛ і залишило землі України без захисту від нападу ординців. Переслідуючи рештки армії Вітовта, ординці оточили Київ і, взявши великий відкуп з киян, спустошили потім Поділля й Волинь. Ця битва увійшла в історію як одна з найбільш масових і кривавих битв епохи середньовіччя. Вона перекреслила амбітні плани Вітовта, надовго позбавивши його можливості вести активну політику на сх. Нищівна поразка у
637 ВОРСКЛА
638 ВОРЦЕЛЬ
битві послабила також політ. позиції ВКЛ на міжнар. арені, стала однією з гол. причин відновлення польс.-литов. унії. Літ.: Барбашев А. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410). СПб., 1885; Грушевський М. Iсторія України-Руси, т. 4. К.—Львів, 1907; Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі (До питання про татарську Україну). «Східний світ», 1928, № 2; Греков И.Б. Очерки по истории международных отношений Восточной Европы XIV—XVI вв. М., 1963; Його ж. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV— XV вв.). М., 1975; Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987; Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998. Їdan M. Stosunki litewsko-tatarskie za czasуw Witolda. В кн.: Ateneum Wileсskie, t. 7. Wilno, 1930. Ф.М. Шабульдо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОРСКЛА, БИТВА НА РІЧЦІ 1399» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
