ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР у Києві — пам’ятка арх-ри і монументального мист-ва. Споруджений 1862—82. Первинні проекти, складені архіт. I.Штромом (1859), П.Спарро (1861), пізніше істотно перероблені О.Беретті (див. Беретті). У буд-ві взяли участь архітектори Ю.Бернгардт, К.Маєвський, В.Ніколаєв. Масивний семибанний храм зведений у формі візант.-рос. стилю — хрестовий у плані, триапсидний, шестистовпний, тринефний. Проект оздоблення собору виконав проф. мист-в Київ. ун-ту А.Прахов. Він же керував роботами щодо внутр. оформлення та підбором художників. Мозаїчні зображення на фасадах виконані під кер-вом худож. А.Фролова, мозаїка в інтер’єрі — венеціанськими майстрами. Найбільшою худож. цінністю споруди є настінні розписи, тематика й стиль яких визначені, зокрема, прагненням відродити монументальні традиції у реліг. живописі. Розписи здійснено у 1885—96 колективом укр., рос. та польс. художників; осн. з них належать В.Васнецову (15 великих композицій та 30 окремих постатей), крім картин на біблійні сюжети, останній створив істор. сцени «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», а також зображення канонізованих святих Володимира Святославича, Андрія Боголюбського, княгині Ольги та ін. Рос. живописець М.Нестеров виконав живопис чотирьох іконостасів у бокових навах, композицій «Різдво», «Воскресіння» на стінах хорів і «Богоявлення» — в хрещальні. Частину настінних розписів здійснили польс. живописці В.Котарбінський і П.Свєдомський. Укр. майстри В.Замирайло, С.Костенко, М.Пимоненко, С.Яремич, О.Курінний, Г.Бурданов виконали орнаменти, що вкривають весь вільний простір, крім правої нави, де цю роботу здійснив М.Врубель. Розписи В.с. мали великий вплив на тогочасний реліг. живопис, їх наслідували у розписах церк. споруд у Зх. та Сх. Україні.
За період свого існування собор майже не змінював своїх функцій і завжди був гол. діючим храмом міста, крім короткого терміну після встановлення рад. влади в Україні, коли в ньому працював антиреліг. музей «Володимирський філіал Всеукраїнського музейного містечка» (див. Всеукраїнське музейне містечко). Літ.: Дедлов В.Л. Киевский Владимирский собор и его художественные творцы. М., 1901; Історія українського мистецтва, т. 4, кн. 2. К., 1970; Царьова М.В. Кам’яний свідок. К., 1973; Украина и Молдавия: Справочник-путеводитель. М.—Лейпциг, 1982; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 1. К., 1983; Киркевич В. Собор св. Владимира в Киеве: историко-искусствоведческий очерк. К., 1995; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. К., 1999. Р.I. Бондаренко, Н.Г. Ковпаненко.
їв. унійний митрополит (1762— 78). Н. в с. Новосілки Віленського пов. В молоді роки вступив до чину св. Василія Великого (див. Василіани), навч. у папській семінарії в м. Браунсберг (нині м. Бранєво, Польща). Намісник монастиря і шк. у Володимирі (нині м. Володимир-Волинський), ігумен Люблінського, Дубенського Святодухівського монастирів і Дерманського Свято-Троїцького монастиря. 1731 став єпископом Холмським і Белзьким, 1756 — Володимирським. Сприяв відновленню монастирів, розбудові шкільної освіти, відстоював унійну церкву в часи 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), коли після приєднання ч. Білорусі до Російської імперії унійна церква тут була ліквідована.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
