Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника роз-раховують також показники, що характеризують рентабельність його роботи, а саме: Рентабельність його активів: , де Пr — чистий прибуток; А — активи; Рентабельність продажу: , де Пr — чистий прибуток; Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ); Рентабельність підприємства: , де Пr — чистий прибуток; ОК — середньорічна вартість основного капіталу; ОбК — середньорічна вартість оборотного капіталу. Рентабельність акціонерного капіталу: , де Пr — чистий прибуток; АК — акціонерний капітал. Рентабельність витрат: , де Пr — чистий прибуток; В — витрати підприємства. Виконання цих показників визначається аналогічно показни-кам, що характеризують використання капіталу позичальника. При цьому чим значення цих показників вище, тим робота під-приємства вважається ефективнішою. Крім вищевказаного при оцінці кредитоспроможності позичаль-ника також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, такі як: — ринкова позиція позичальника та його залежність від ци- клічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості; — наявність державних замовлень і державна підтримка пози-чальника; — ефективність управління позичальника; — професіоналізм керівництва та його ділова репутація; — інша інформація. Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі: — інформації позичальника-банку про дотримання економіч-них нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів; — аналізу якості активів і пасивів; — аналізу прибутків і збитків; — інформації про виконання банком зобов’язань у минулому; — інформації про надані та одержані міжбанківські кредити; — щорічного аудиторського висновку. При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи мають враховуватися: — загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, на яке засвідчується згідно з чинним за-конодавством України, відповідні підтверджувальні документи); — соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан); — вік клієнта; — інтенсивність користування банківськими кредитами (гара-нтіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і процен-тів (комісії тощо) за ними, а також користування іншими банків-ськими послугами тощо; — ділова репутація; — інша інформація. Крім аналізу фінансового стану позичальника, прибутковості його роботи, аналізу використання основного та оборотного капі-талу аналіз кредитоспроможності включає також: — аналіз юридичного статусу підприємства: форма власності, установчі документи, статут, склад засновників, дата реєстрації, розмір статутного фонду, дозволені види діяльності, можливості трансферного ціноутворення, повноваження керівників, наявні ак-ції, дочірні структури, минулі та поточні судові розгляди. — банківська історія клієнта, включаючи аналіз думок об-слуговуючих клієнта співробітників, рух по рахунках, попередня кредитна історія, виконання зобов’язань, минулі судові розгляди, штрафні санкції тощо. — якість менеджменту: професійний профіль керівників, їх-ній вік і стаж роботи, досвід роботи на керівних (адміністратив-них) посадах, чи зазнавали вони банкрутства в минулому? — конкурентні переваги підприємства, у т. ч. наявність пате-нтів, торгових марок, імідж клієнта, репутація серед клієнтури («goodwіll» — гудвіл). Під час проведення аналізу кредитоспроможності беруться до уваги всі елементи, що відносяться до позичальника, і врахову-ються всі можливі джерела виникнення кредитного ризику. Аналіз кредитоспроможності провадиться банком до рішення питання про можливість та умови кредитування і передує аналізу проекту або операції, запропонованої клієнтом для фінансування. Для поглибленого аналізу і встановлення реального фінансо-вого положення позичальника можуть бути використані крім ра-ніше визначених матеріалів додаткові фінансові документи: пер-винні документи бухгалтерської звітності, довідки про товарну продукцію, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгова-ності, довідка про рух товарів по бартеру, плановані показники діяльності підприємства та інші. При вивченні кредитоспроможності підприємства важливе значення надається аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балансу, і динаміку цих показни-ків. Це важливі джерела інформації і прогнозів щодо стану справ підприємства й ризику, пов’язаного з видачею йому кредиту. Крім того, використання фінансових коефіцієнтів дає можливість швидко скласти уявлення про фінансовий стан позичальника. На підставі аналізу коефіцієнтів у банку розробляється і за-стосовується методика експрес-аналізу фінансового стану під-приємства. Розрахунок коефіцієнтів не повинен робитися формально, ре-комендується також аналізувати такі елементи фінансових доку-ментів, як: — величина та структура активів і пасивів, що визначаються за допомогою вертикального аналізу балансового звіту, тобто по-рівнюючи різні розділи активів і пасивів із сумарними активами і пасивами; — джерела фінансових активів шляхом проведення горизон-тального аналізу балансу. Коефіцієнти можуть стати корисним інструментом при фор-муванні думки про фінансовий стан підприємства. Цінність кож-ного взятого окремо коефіцієнта сумнівна. Їх необхідно розгля-дати разом. Службовець банку зобов’язаний завжди застосовувати кілька коефіцієнтів для виявлення причин і тенденцій. Коефіцієнти самі по собі не дають можливості зробити безпоми-лкові висновки. Дуже важливо, щоб службовець банку був ком-петентним і розумів принципи розрахунку цих показників. Крім того, до використання фінансових коефіцієнтів потрібно підхо-дити з особливою обережністю, тому що вони не завжди об’єктивно відбивають реальну ситуацію у зв’язку з інфляцією й іншими особливостями перехідного періоду української економі-ки. У деяких випадках доцільне проведення фінансових розраху-нків у ВКВ, що забезпечить порівнянність даних за різні періоди. Незважаючи на наявність одного чи кількох несприятливих пока-зників (коефіцієнтів), співробітник кредитного підрозділу може рекомендувати надати фінансування, але йому необхідно підго-тувати переконливі пояснення бізнесів-факторів, що лежать в ос-нові несприятливих фінансових коефіцієнтів. Для зниження кредитного ризику крім визначення кредито-спроможності провадиться також аналіз проекту, що кредитуєть-ся. Проект чи угода, запропоновані позичальником, повинні бути в принципі проаналізовані ним самим. Однак, такі елементи по-винні бути проаналізовані в тісному зв’язку з оцінкою кредито-спроможності позичальника: — співвідношення між розміром пропонованого до фінансу-вання нового проекту і власним капіталом позичальника, а саме: співвідношення «власний капітал/борг» після передбачуваного фінансування; — коефіцієнт обслуговування боргу проекту, включаючи не-погашену заборгованість діючого підприємства і його передбачуваний (екстрапольований) прибуток; — взаємозв’язок нового пропонованого проекту з поточною діяльністю позичальника: чи вносить цей проект синергію в дію-че підприємство; чи підсилює його конкурентні переваги; чи розширює або зміцнює поточну діяльність підприємства; чи змінить проект наявну основну стратегію підприємства; чи представляє він диверсифікованість порівняно з існуючими видами діяльності. Оцінка проекту повинна здійснюватися на основі наданої по-зичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування здійсненності проекту, кредитної пропозиції, опису угоди, з усіма стосовними до справи документами. У бізнес-плані відображається ринковий потенціал проекту, а саме: сутність проекту, потенційні ринки збуту нового товару, оцінка конкуренції з боку інших товаровиробників, маркетинг нового товару, виробничий, фінансовий, організаційний, юриди-чний плани реалізації проекту, обсяг необхідних фінансових ре-сурсів, порядок використання кредиту і графік погашення за ра-хунок прибутків від виробництва і реалізації нововведень. Природно, чим докладніше і відвертіше будуть визначатися різні аспекти реалізації проекту, тим більшою буде довіра банку до бізнес-плану. У процесі оцінки проекту можна запросити до-даткову інформацію чи особисто перевірити вірогідність необ-хідної інформації. У разі складних угод та інвестиційних проектів банк може за-лучити спеціалізованого консультанта для оцінки деяких елемен-тів проектної пропозиції. Перед тим як найняти таких консульта-нтів, необхідно одержати згоду позичальника на фінансування такої послуги. Оцінка проекту включає такі елементи: — аналіз цілей проекту. Відповідь на запитання, чому позича-льник не може профінансувати проект із власного прибутку чи резервів шляхом випуску і продажу нових акцій; — оцінка загальної концепції і стратегії проекту за допомогою підготовки SWOT аналізу (англ. абревіатура: сильні сторони — слабкі сторони — можливості — погрози) нового проекту на під-ставі наданої інформації; — аналіз «4P» маркетингу: продукція—ціна—збут—просування на ринок [англ. product—prіce—place (dіstrіbutіon)—promotіon]; — аналіз продукту: унікальність продукту; виробничого чи споживчого призначення (ТНП); порівняльні характеристики з конкуруючою продукцією; чи новий це вид продукції, чи має він свій ринок; з яким продуктом буде конкурувати; торгова марка і патентний захист; — аналіз цінової стратегії: передбачувані ціни в зіставленні з цінами конкурентів; «зняття вершків» (тобто встановлення ма- ксимально високої ціни на новий продукт); стратегія проникнен-ня (низькі ціни); — аналіз доставки і реалізації: де буде реалізуватися продукт; як буде організована система збуту (торгова агентура); — аналіз методики просування продукту на ринок. Як його зробити помітним на ринку; — наявність цільових ринків (Київ, Україна, СНД, Європа); — частка на специфічних ринках і обсяг продажів; — конкурентні фактори (рушійні сили): можливості покупців; можливості постачальників, замінники; труднощі з виходом на ринок; інтенсивність конкуренції між діючими учасниками рин-ку; як виглядає підприємство порівняно з головними конкурен-тами (SWOT аналіз); — виробнича чи інша діяльність (торгівля, будівництво, транспорт). Розташування: легкий доступ; близькість постачальників і клієнтів; — оснащення, устаткування, технологічний процес: наскільки сучасними вони є; — постачальники, сировина, комплектуючі: чи є вони в наяв-ності; чи бувають збої в одержанні електроенергії і т. ін.; — робоча сила: потреба; труднощі із залучення висококвалі-фікованих фахівців на місці реалізації проекту; — менеджемент: хто буде відповідальним за виконання проекту; — витрати по проекту: як вони були оцінені; наскільки вони реалістичні; графік проведення витрат; метод оцінки внеску у ви-гляді товарів; розмір уже понесених витрат; чи включені непе-редбачені витрати; — джерела фінансування: оцінка джерел фінансування; хто надає власний капітал; хто ще надає кредити; — фінансові прогнози: прибутків і збитків, звіти про грошові потоки, таблиці погашення боргу і виплати процентів, вимоги до оборотних коштів. Ключові операційні висновки. Аналіз чутли-вості проекту при різних допущеннях (перемінних); — відповідність українському природоохоронному законодавству; — будь-які інші нормативні вимоги до проекту; — специфічні ризики проекту: технологічний ризик; виробни-чий ризик; ризик, пов’язаний з постачанням сировини; прийнят-ність продукції для споживача. Оцінка проекту при фінансуванні короткострокових комерційних угод має включати такі складові експертизи: — аналіз обґрунтування планованого виторгу від реалізації продукції; — аналіз обґрунтування повернення кредиту; — об’єкт кредитування (ціль кредиту); — термін кредиту; — суб’єкт кредитування (де позичальник має рахунки?); — розмір кредиту (співвідношення розміру власних засобів і суми кредиту); — порядок погашення кредиту; — строк окупності проекту; — місце розташування контрагента і позичальника; — аналіз можливості контролю з боку банку. Вибираючи проект, комерційний банк особливу увагу повинен приділяти перевірці відповідності бізнес-плану фактичному ста-ну справ, а також враховувати незалежність виконавця від факто-рів, тобто ризиків проектів. До найважливіших ризиків, що пови-нні оцінюватися, можуть належати технічні та комерційні. Технічні ризики інвестиційних проектів включають можли-вість: затримки науково-дослідних робіт, що входять до інвести-ційного проекту і становлять його сутність, неотримання запла-нованих технічних параметрів у ході конструкторських і технологічних розробок і т. ін. До комерційних ризиків інвестиційних проектів відносяться ризики: — неправильного вибору економічних цілей проекту; — неправильної оцінки необхідних фінансових ресурсів; — недотримання термінів проекту; — незабезпечення поточних постачань по проекту; — неправильної оцінки ринку збуту, взаємодій з контрагента-ми і партнерами; — непередбачених витрат і перевищення кошторису проекту; — ризики, пов’язані із забезпеченням прав власності по проекту; — ризики непередбаченої конкуренції і т. ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз рентабельності роботи позичальника» з дисципліни «Гроші та кредит»
