ВОЛОДИМИР — назва до 1795 м. Володимир-Волинський. ВОЛОДИМИР (в миру — Василь Омелянович Романюк; 09.12. 1925—14.07.1995) — правосл. церков. діяч, богослов, патріарх Київ. і всієї Русі-України Української православної церкви Київського патріархату (з 1993). Н. в с. Химчин (нині село Косівського р-ну Івано-Франк. обл.) в сел. родині. У молоді роки брав участь у боротьбі за незалежну укр. д-ву. Засуджений 28 верес. 1944 і з 17—18 черв. 1946 до серп. 1953 перебував на Колимі, зокрема, в копальні Холодній Магаданської обл., РФ. 1959 закінчив Вищі богословські курси у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) і
616 ВОЛОДИМИР
Володимир (В.М. Сабодан).
був висвячений у сан диякона, згодом — Моск. духовну семінарію. 1964 висвячений на священика. До 1972 ніс пастирське служіння в парафіях Івано-Франк. та Коломийської єпархій РПЦ. Зібрав колекцію творів нар. мист-ва Гуцульщини. Закликав віруючих зберігати нар. церк. традиції, приятелював з культ. й громад. діячами-шістдесятниками. За активну діяльність щодо захисту прав людини 20 січ. 1972 заарештований, засуджений до 7 років позбавлення волі й 3 років заслання. Перебував у Мордовії та Якутії (нині Республіка Саха (Якутія), обидві РФ), де 1976 перший з-поміж укр. кліриків тодішнього СРСР задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви. 1979 став чл. Української Гельсінкської спілки. 1984 за сумлінну й чесну службу Божій церкві в Україні єпископ Укр. правосл. церкви в Америці (Константинопольський патріархат) Андрій нагородив його вищою священичою відзнакою — митрою. У черв. 1987 на запрошення предстоятеля Укр. правосл. церкви в Канаді митрополита Василія виїхав за кордон для читання лекцій. З розпадом СРСР вернувся в Україну, де увійшов до УАПЦ. 28 квіт. 1990 прийняв чернечий постриг і возведений у сан архімандрита з ім’ям Володимир, наступного дня його висвячено у сан єпископа. Від 29 листоп. 1990 — архієпископ. Один з ідеологів незалежної Укр. правосл. церкви з центром у Києві, піднесеної до статусу патріархату — один із фундаторів УПЦ КП (заснованої у черв. 1992). Після смерті патріарха Мстислава обраний 14 черв. 1993 місцеблюстителем патріаршого престолу з возведенням у сан митрополита. На Всеукр. правосл. соборі 21 жовт. 1993 обраний патріархом (інтронізований 24 жовт. у Софійському соборі). Регулярно виступав з проповідями та статтями на богословські, патріотичні й державницькі теми. П. у Києві. Похований біля брами Софійського собору.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
