ВОЙСЬКИЙ — одна з допоміжних земських посад (т. зв. урядів) у системі обласного управління у Короні Польській, Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій у 14—17 ст. У зх.-укр. землях посада В. була введена у 15 ст. за польс. зразком. В. обирали, як правило, із представників дрібного воєнно-служилого стану. Вони призначалися польс. королем або великим князем литовським через надання відповідного привілею. Були «великими» (земськими) та «малими» (міськими). У структурі місц. влади становили найближче оточення старост і каштелянів. До компетенцій В. входив заг. нагляд за станом землі та управління повітовим замком у разі відсутності старости і земського війська, а також нагляд за обороноздатністю замку, підтримання його у належному бойовому стані, заходи по ремонту й укріпленню фортифікаційних споруд. За свою роботу В. отримували окрему платню — «війське». Літ.: Любавский М. Литовско-Русский сейм. М., 1900; Статут Вялікага княства Літоускага. Мінск, 1989; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994. О.В. Крупка.
вниками 5 серп. 1263 до влади прийшли небожі останнього Тройнат і Тевтивіл, які 1264 загинули в міжусобній борні. Відтоді В. вокняжився в Великому князівстві Литовському (ВКЛ) й жорстоко придушив феод. опозицію. Того ж року В. уклав союз із Шварном Даниловичем, а 1267 добровільно поступився йому литов. престолом і пішов до монастиря св. Данила в Угровську на Волині. Того ж року В. був убитий у м. Володимир (нині ВолодимирВолинський) старшим братом Шварна Левом Даниловичем, ображеним, що В. віддав ВКЛ не йому, а молодшому братові.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЙСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
