ВІЙСЬКОВО-РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ ТА РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ
ВІЙСЬКОВО-РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ ТА РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ (ВРК, РК) — тимчасові надзвичайні органи рад. влади, що діяли в Україні 1917— 20. У період громадян. війни ВРК і РК організовували боротьбу широких верств нас. проти т. зв. зовн. (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918, Антанти військова присутність на Півдні України 1918— 1919, Українсько-польська війна 1918—1919) і внутр. (див. Білий рух, Корнілова заколот 1917, О.Каледін, Денікіна режим в Україні 1919—1920, Врангеля режим на Півдні України 1920) контрреволюції. Після відновлення рад. влади на місцях вони спільно із загонами ВУЧК, к-тами бідноти та робітн. продовольчими загонами діяли як апарат примусу. РК (ревкоми) створювалися вищими рад. або комуніст. парт. інституціями. Очолювали їх, як правило, комуністи. ВРК поділялися територіально: на Всеукраїнський, губернські, міські, повітові, волосні й сільс., в армії — на фронтові, армійські, корпусні, дивізійні й полкові. Наприкінці 1917 — поч. 1918 в містах України діяло 30 ВРК та РК, у волостях і селах — бл. 80. 1920 в Україні, окрім Всеукр., налічувалося: 7 губернських, 46 повітових, 1009 волосних і 9248 сільс. ревкомів. У 5 губ., 51 повіті, 922 волостях і 6280 селах владу здійснювали виконкоми рад. 2 січ. 1920 Рада робітн. і сел. оборони прийняла постанову про ліквідацію ревкомів, проте в Україні ще тривалий час вони функціонували у місцевостях, де не було проведено виборів до рад чи наявність ревкомів зумовлювалася військ. необхідністю. Остаточно ревкоми в Україні ліквідовано в серед. 1921. Літ.: Хміль І.В. Трудяще селянство України в боротьбі за владу Рад. К., 1977; Тригуб П.Н. На защите завоеваний Великого Октября. К.—Одесса, 1987; Верстюк В.Ф. Махновщина: Селянський повстанський рух на Україні (1918—1921). К., 1991. І.В. Хміль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЙСЬКОВО-РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ ТА РЕВОЛЮЦІЙНІ КОМІТЕТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
