ВИСТАВКИ ПРОМИСЛОВI ТА СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКI 19 — ПОЧ. 20 СТ.
ВИСТАВКИ ПРОМИСЛОВI ТА СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКI 19 — поч. 20 ст. Початковою формою
514 ВИСУВАНСТВО
І. Витанович.
В.В. Витвицький.
виставок в Україні були невеликі, локальні конкурси, на яких разом із с.-г. продукцією були представлені й вироби місц. ремісничокустарного вир-ва. Один із перших конкурсів було проведено в Одесі 1823, більш розширені влаштовано в Києві (1852 і 1857). Укр. сільс. виробники брали участь у виставках Мін-ва землеробства і Вільного екон. т-ва Росії, спочатку в рос. містах, а з 2-ї пол. 19 ст. вже безпосередньо на теренах України. Виставки пропагували нові агрокульт. засоби й досягнення, представляючи переважно г-ва великих і середніх землевласників, пром. продукцію, зокрема місц. ремісничо-кустарного вирва. Такі виставки, завдяки наполегливості Полтав. земства, систематично влаштовувалися в Полтаві й набули всеукр. значення. Популярністю користувалися виставки вівчарства в Харкові (1870), пром. та с.-г., які відбулися в Одесі (1884), Києві (1877), Катеринославі (1910, нині м. Дніпропетровськ), Умані (1910), всерос. виставки в Харкові (1887) та Києві (1913). Пром. вироби, виготовлені в Україні, вже з 20-х рр. 19 ст. постійно демонструвалися на рос. та міжнар. виставках у рос. павільйонах. Iз заснуванням у Києві Мистецько-пром. музею (1888) була відкрита постійно діюча пром. виставка. На укр. землях, що ввійшли до складу СРСР у 1920-х рр., переважали окружні та районні виставки, а потім виставки при н.-д. станціях з широкою участю кооперативів. У цей час почали влаштовуватися пром. виставки. На укр. землях, що ввійшли до складу Польщі, організовувалися с.-г. виставки, на яких поряд із с.-г. продукцією були представлені ремісничо-кустарні вироби укр. нар. умільців, що користувалися попитом іноз. фірм і туристів. Літ.: Сільськогосподарська виставка в Умані. «Рада», 1910, № 202; Витанович I. Iсторія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964. О.В. Лисенко.
Найбільшого розмаху В. набуло в 1920-ті рр., коли за рішенням ВКП(б) було проведено кілька масових кампаній із зазначенням контрольних цифр і напрямів висування управлінських кадрів. На оплачувану постійну керівну роботу в госп., рад., кооп. та громад. орг-ції направлялися робітники та незаможні селяни з-поміж активістів. Пріоритет надавався соціальному походженню, а не освіті й фаху. Негативним наслідком В. було різке зменшення серед управлінців питомої ваги осіб з вищою та серед. спец. освітою. Згідно із Всесоюзним переписом населення 1939, в УРСР лише половина всіх службовців мала відповідну фахову підготовку, що знижувало ефективність кер-ва всіма процесами соціально-екон. життя. Iз розвитком планової системи підготовки управлінських кадрів у 1930-ті рр. кампанії масового В. стали непотрібними. Літ.: Висування робітників і селян в держапарат у постановах ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У. Х., 1929; Ткачова Л.I. Iнтелігенція Радянської України в період побудови основ соціалізму. К., 1985. Л.I. Ткачова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИСТАВКИ ПРОМИСЛОВI ТА СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКI 19 — ПОЧ. 20 СТ.» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
