ВЕРЬОВКА Григорій Гурійович (25(13).12.1895—21.10.1964) — укр. композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист. Засл. діяч мист-в УРСР (1946), нар. арт. УРСР (1960). Н. в м. Березна. 1918—21 вивчав теорію композиції у Б.Яворського в Київ. муз.драм. ін-ті ім. М.Лисенка, де почав писати власні муз. твори. 1918—41 керував самодіяльними хоровими колективами в Києві. 1925 на базі створеного ним самодіяльного хору відкрито Муз. шк. ім. М.Лисенка, яку він очолив. Вів пед. роботу: викладав у 1-му Київ. муз. технікумі, Київ. муз.драм. ін-ті ім. М.Лисенка, Київ. консерваторії (1947—64 — проф. каф-ри хорового диригування). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації України викладав у Башкирському від-ні Моск. консерваторії в Уфі, керував ансамблем пісні і танцю, вів наук. роботу в галузі фольклору. 1943 за дорученням уряду УРСР організував Держ. укр. нар. хор, худож. кер. і хоровим диригентом якого був до кінця життя. 1944 колектив у складі хору, танц. колективу й оркестру нар. інструментів дав свій перший концерт. Колектив першим в Україні виніс на професійну сцену нар. манеру виконання гуртового співу. В. — автор пісень, інструментальних композицій, обробок укр. нар. пісень. Протягом усього життя збирав і записував нар. пісні в різних областях України. Провідне місце в творчій спадщині належить хоровим творам. Чимало пісень композитора стали народними.
1948—52 — Голова правління Спілки композиторів УРСР. Лауреат Держ. премії СРСР (1948), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1968, посмертно). П. у м. Київ. Iм’я В. 1964 присвоєно Держ. укр. нар. хорові. Тв.: Хори, вип. 1. К., 1971; Хори з супроводом, вип. 2. К., 1971; Хори і пісні, вип. 3. К., 1972; Солоспіви і вокальні ансамблі, вип. 4. К., 1972; Народні та революційні пісні в обробці для хору, вип. 5. К., 1973; Кантати і хори, вип. 6. К., 1980. Літ.: Ященко Л. Григорій Гурійович Верьовка. К., 1963; Григорій Верьовка. Спогади. К., 1972; Дженков В.А. Видатний діяч музичної культури. «Народна творчість та етнографія», 1975, № 6. Л.О. Гаврилюк.
укр. тех. термінології. Один із фундаторів і кер. Укр. тех.-аграрного т-ва «Праця» (1917), в якому очолював від. з вивчення стану економіки України, розробляв плани її розвитку. Один із засн. Української Центральної Ради, писар та голова її агітаційної комісії. Належав до УСДРП, від якої входив до К-ту УЦР, згодом — до Малої ради. Від черв. 1917 — товариш голови УЦР. За Української Держави — ген. консул у РСФРР. Від 1 лип. 1918 — екстраординарний проф. Укр. держ. ун-ту в Києві. У 1920-х рр. — проф. Київ. с.-г. інту, очолював каф-ру економіки с. госп-ва. У 1930-х рр. репресований. З часом — на еміграції. Літ.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. Т.С. Осташко.
фічний словник Прикарпаття. Бібліотека «Нового часу». Iвано-Франківськ, 1993; Качкан В. Веселовський Ярослав Iванович. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 1. Львів, 1994; Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Коломиї 1865—1994 рр. Львів, 1999. Б.З. Якимович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Верьовка Григорій Гурійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
