ВЕРХОВНА РАДА УРСР — інституція держ. влади в УРСР, законодавчо визначена Конституцією УРСР 1937 замість Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. За Конституцією 1937, ВР була найвищим органом держ. влади і єдиним законодавчим органом республіки. Конституція встановила заг., рівні й прямі вибори до ВР шляхом таємного голосування, а також норму представництва: 1 депутат від 100 тис. виборців, строк повноважень депутатів — 4 роки. На виборах 26 черв. 1938 було обрано 304 депутати. Перша сесія ВР відбулася в Києві 25—28 лип. 1938. Головою її було обрано М.Бурмистенка, Президію ВР УРСР (див. Президія Верховної Ради) очолив Л.Корнієць. До повноважень ВР належало право змінювати Конституцію УРСР та приймати нову; видавати та затверджувати нар.-госп. плани та Держ. бюджет УРСР; контролювати стан та управління підпр-вами союзного підпорядкування та наглядати за ними; формувати РНК УРСР та суд. органи; надавати право громадянства УРСР тощо. Сесії скликалися Президією ВР УРСР двічі на рік. Передбачалися також позачергові сесії. Правом законодавчої ініціативи володіли нар. депутати, постійні комісії ВР, Президія ВР, РНК УРСР. Закони приймалися більшістю голосів депутатів, які брали участь у засіданні ВР. У міжсесійний період приймати законодавчі акти УРСР (укази Президії ВР УРСР) мала право Президія ВР УРСР. Крім Президії, ВР обирала мандатну комісію і призначала слідчі та ревізійні комісії. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—
1945 ВР УРСР працювала в умовах воєн. часу. У зв’язку з окупацією 1941 тер. України Президія ВР УРСР була евакуйована до м. Саратов (нині місто в РФ). 29 черв. 1943 був прийнятий Указ Президії ВР УРСР «Про відстрочку виборів до Верховної Ради УРСР», згідно з яким вибори відкладалися на один рік, а строк повноважень ВР УРСР 1-го скликання подовжувався. Згідно з постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 8 січ. 1944, було прийняте рішення про переїзд Президії ВР УРСР у січ. 1944 з Харкова до звільненого від окупантів Києва. 26 листоп. 1946 прийнятий Указ Президії ВР УРСР «Про проведення виборів до Верховної Ради УРСР» 9 лют. 1947. 1947 була обрана ВР УРСР 2-го скликання. Конституція УРСР 1978 радикально не змінила правового статусу ВР. Однак були запроваджені деякі нововведення. Проголошувалося, зокрема, що всі ради нар. депутатів — Верховна, обласні, районні, міські, районні у містах, селищні і сільс. — становлять єдину систему органів держ. влади. Було посилено вплив ВР на місц. ради. Склад ВР збільшився до 650 депутатів, строк повноважень — до 5 років. Ширшим стало коло суб’єктів права законодавчої ініціативи. Тепер це право належало Президії ВР, РМ УРСР, постійним та ін. комісіям, депутатам, Верховному Суду, Прокуророві УРСР, а також громад. оргціям, представленим респ. органами. ВР УРСР 1-го — 11-го скликань будувала свою діяльність згідно з вимогами рад. часу. Її робота перебувала під контролем ЦК КПУ, а сама вона не була постійно діючим органом, збиралася на сесії двічі на рік і фактично лише схвалювала підготовлені Президією ВР УРСР та погоджені з ЦК КПУ законопроекти. Депу-
493 ВЕРХОВНА
Зал засідань 1-ї сесії Верховної Ради УРСР першого скликання. Київ, липень 1938.
494 ВЕРХОВСЬКI
І.Г. Верхратський.
П.П. Вершигора.
тати поєднували свою роботу у ВР з ін. видами діяльності. Законодавча робота не відзначалася продуктивністю, що об’єктивно принижувало конституційний статус ВР. Упродовж 1940—50-х рр. законотворчість фактично вичерпувалась удосконаленням окремих статей Конституції та вже чинних законів УРСР. Наприкінці 1950-х рр. законодавча діяльність ВР активізувалася, що було зумовлено необхідністю проведення розпочатих 1-м секретарем ЦК КПРС М.Хрущовим реформ у рад. системі влади. 1959 обговорювалися проекти законів про судоустрій, а також цивільний, цивільно-процесуальний, кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси. Загалом у 1960—70-х рр. законотворчість розширюється, інтенсифікується кодифікація респ. законодавства. Так, 1968 ВР УРСР прийняла Закон «Про сільську і селищну Ради народних депутатів», який значно пожвавив діяльність цих низових представницьких органів. У черв. 1969 приймається Кодекс про шлюб і сім’ю, у лип. 1970 — Земельний кодекс, у черв. 1972 — Водний кодекс та ін. Кодифікація законодавства, що здійснювалася ВР у ці роки, створила умови для більш якісного правового регулювання важливих сусп. відносин. Щороку ВР затверджувала проекти Держплану й бюджету республіки. Починаючи з 1978 приймалися постанови про виконання річних зобов’язань. Проте закони, що приймалися ВР УРСР, часто лише дублювали положення правових актів СРСР (Про ВР 12-го скликання див. Верховна Рада України). Літ.: Рябошапко Г. Верховна Рада Української РСР — найвищий орган державної влади республіки. К., 1968; Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. К., 1989. С.Б. Гавриш.
(прит. Волги), відігравали роль буфера між сферами впливу литов. і моск. князів. На зламі 15—16 ст. В.к. перейшли під зверхність Рос. держави. Літ.: Зотов Р.В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. СПб., 1892; Wolff J. Kniаziowie litewsko-ruscy od kосca XIV wieku. Warszawa, 1895; Kuczynski S.M. Ziemie czernihowskosiewierskie pod rz№dami Litwy. Warszawa, 1936; Зимин А.А. Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в. М., 1988; Шеков А.В. Верховские княжества: (Краткий очерк политической истории. XIII — середина XVI в.). Тула, 1993. О.В. Русина.
ник війни, з верес. 1942 — заст. командира з розвідки партизан. з’єднання С.Ковпака, від груд. 1943 — командир 1-ї Укр. партизан. д-зії ім. С.Ковпака. Після війни служив у ЗС СРСР, 1947— 54 викладав в Акад. Генштабу. Од 1955 працював у ж. «Знамя». Автор книг про партизан. рух. Лауреат Держ. премії СРСР (1947). П. у м. Москва. Тв.: Карпатский рейд. М., 1950; Рейд на Сан и Вислу. М., 1959; Ивангерой. М., 1960; Дом родной. М., 1962; Люди с чистой совестью. М., 1985. Літ.: Русские советские писателипрозаики: Биобиблиографический указатель, т. 1. Л., 1959; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 1. М., 1987. Г.Г. Денисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕРХОВНА РАДА УРСР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
