. Місце та роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Професійна діяльність на фондовому ринку
Роль і місце комерційних банків на фондовому ринку неоднакові в різних країнах і залежать від законодавства та традицій ведення банківської справи. Так, у США, певною мірою і в Японії, операції банків з цінними паперами законодавчо обмежуються. Тому банки цих країн вимушені шукати опосередковані шляхи доступу на фон-довий ринок, а саме: через участь у капіталі спеціалізованих фінан-сово-кредитних установ або шляхом співробітництва з ними. У США розвиток банківської системи проходив у жорстких регламен-тованих обмеженнях. Були прийняті спеціальні закони: МАС FADEN, 1927 р., який обмежив географічний розвиток банківської мережі, та GLASS-STEAGALL, 1933 р., що встановив суворе держав-не регулювання банківської діяльності. Законом було заборонено вкладати кошти в цінні папери і організовувати їх випуск. Таким чином, закон змусив банки розділити інвестиційну та банківську ді-яльність. Якщо ж розглянути універсальну модель, то відповідно до неї банки можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. На практиці цим займаються у Німеччині, Франції, Ні-дерландах, Швейцарії. Універсальна модель притаманна і комер-ційним банкам України, в яких спостерігається тенденція до уні-версалізації. Участь комерційних банків в інвестиційному бізнесі можна роз- глядати двояко. Позитивними сторонами в даному випадку можна вважати таке: 1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів. 2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збере-ження коштів вкладників. 3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємс-тво у поверненості кредитів. Однак можна навести й аргументи «проти» участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі: 1. Операції з цінними паперами є більш ризикованим видом дія-льності, ніж банківська справа. 2. Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкоди-ти інтересам банків, дестабілізувати банківську систему. 3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідо-мість банкірів. 4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спри-чинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку. 5. Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зни-ження курсової вартості акцій. Запобігти конфлікту інтересів сторін може впровадження так званого принципу китайської стіни, який означає розмежування окремих підрозділів комерційного банку та запобігання обміну інформації між ними. Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це під-приємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску обігу цінних папе-рів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльнос-ті. Професійну діяльність на ринку цінних паперів здійснюють юридичні і фізичні особи тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним зако-нодавством і нормативними документами Державної комісії з цін-них паперів і фондового ринку. Відповідно до чинного законодавства комерційні банки можуть здійснювати операції з цінними паперами у трьох напрямах: 1. Як емітенти цінних паперів (випуск акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, емісія банківських векселів). 2. Як інвестори (вкладання коштів банків у цінні папери). 3. Як посередники, що виконують операції з цінними паперами в інтересах та за дорученням своїх клієнтів (брокерські операції, ди-лерські, довірчі, реєстраторські, депозитні, розрахунково-клірингові, консультаційні). Діяльністю по випуску цінних паперів визначається виконання торговцями цінних паперів за дорученням від імені та за рахунок емітента обов’язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець може брати на себе зобов’язання викупити в емітента нереалізовані цінні па-пери. Обігом цінних паперів називають укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов’язане з їх випуском. Торгівля цінними паперами — це здійснення угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінними паперами проти їх поста-вки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерські чи комерційні операції). Іншим видом діяльності комерційного банку на ринку цінних па-перів є депозитарна, тобто діяльність з надання послуг щодо збері-гання цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери, а та-кож обслуговування угод з цінними паперами. Вона може здійснюватися юридичними особами, що одержали в установленому порядку дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ри-нку на здійснення депозитарної діяльності. Порядок видачі дозволу комерційним банкам на здійснення депозитарної діяльності затвер-джено Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку 08.05.98 № 57. Обслуговування обігу державних цінних паперів та депозита-рна діяльність щодо державних цінних паперів здійснюється де-позитарієм НБУ, який є складовою верхнього рівня Національної депозитарної системи України (Закон «Про Національну депози-тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»). Депозитарій НБУ здійснює такі види депозитарної діяльності: 1) зберігання та обслуговування обігу державних цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним державних цінних паперів; 2) кліринг і розрахунки за угодами щодо державних цінних па-перів. Власник цінних паперів чи особа, яка діє за його дорученням, що користуються послугами депозитарію зі зберігання цінних паперів та обліку прав власності на них, є його депонентами (клієнтами). Взаємовідносини між депозитарієм і депонентом регулюються догово-ром, укладання якого не обумовлює перехід до депозитарію прав власності на цінні папери депонента. Депозитарна діяльність поділяється на такі види: 1) відповідальне зберігання та облік прав власності на цінні папери; 2) депозитарні операції з цінними паперами, тобто комплекс об-лікових дій, результатом яких є зміна залишків на рахунку депо (де-позитарного обліку); 3) розрахунково-клірингові операції по угодах з цінними папе-рами, які укладаються на фондових біржах або в електронних торго-вельно-інформаційних мережах (ЕТІМ). Комерційні банки можуть здійснювати діяльність з управ- ління цінними паперами, тобто таку, що ведеться від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом тер-міну, визначеного стосовно управління переданими у володін- ня цінними паперами, які належать на правах власності ін- шій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб. У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів комерційні банки можуть надавати послуги, які безпо-середньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінни-ми паперами на біржовому та позабіржовому ринках цінних па-перів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «. Місце та роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Професійна діяльність на фондовому ринку» з дисципліни «Банківські операції»
