ВЕНЕЦІАНОВ Олексій Гаврилович (18(07).02.1780—16(04).12.1847) — художник, чиновник, видавець, педагог, поміщик, «живописець Його Імператорської Величності» (1830). Син ніжин. купця, грека Гаврили Венеціанова (Венеціано) та його дружини Ганни (1794 Венеціанови були внесені до родовідної книги дворян Черніг. губ.). Н. в м. Москва. Навч. в пансіоні, 3 роки служив креслярем, а на поч. 19 ст., переїхавши до Санкт-Петербурга, — пом. землеміра й землеміром у канцелярії гол. дир. пошт Д.Трощинського, у відомстві держ. маєтностей, лісовому департ. Уроки живопису брав у В.Боровиковського (1825 став одним із його спадкоємців, 1826 завершив розпочату ним роботу над образами для церкви Харків. ун-ту). Видавав час. «Журнал карикатур на 1808 год в лицах», який на третьому числі був заборонений імп. Олександром I за сатиричну гравюру «Вельможа». 1811 за автопортрет удостоєний звання «призначеного» (канд. в акад.), а за портрет інспектора петерб. Акад. мист-в К.Головачевського (з трьома юними вихованцями) — звання акад. Під час Війни 1812 малював карикатури на галоманів, побутові й батальні сценки. 1818 став чл. т-ва заснування уч-щ за методом взаємонавчання. 1819 пішов у відставку зі служби, придбав маєток у Тверській губ., організував творчу майстерню молодих художників, у т.ч. кріпаків. Доброчинно підтримував нужденних митців. Серед учнів — М.Єрассі, Г.Ковальков (Михайлов), Є.Крендовський, А.Мокрицький, Л.Плахов, Г.Сорока, О.Тиранов. Узяв участь у викупі з кріпацтва Т.Шевченка. Працював у різних жанрах, зокрема з істор. тематики. Автор портретів М.Гоголя, М.Карамзіна, В.Кочубея, Ф.Прокоповича та ін. Нагороджений орденом св. Володимира 4-го ст. П. у с. Поддуб’є Вишнєволоцького пов. Тверської губ., випавши з візка, понесеного кіньми.
Твори В. зберігаються в музеях С.-Петербурга (Ермітаж, Російський музей), Москви (Третьяковська галерея, музей-панорама Бородінської битви), а також у Львів. картинній галереї, Дніпроп. й Одес. худож. музеях тощо. Літ.: Венецианов в письмах художника и воспоминаниях современников. М.—Л., 1931; Савинов А.Н. Алексей Гаврилович Венецианов. М., 1955; Машковцев Н.Г. Гоголь в кругу художников. М., 1955; Дневник художника А.Н. Мокрицкого. М., 1975; Алексей Гаврилович Венецианов: Статьи. Письма. Современники о художнике. Л., 1980; Леонтьева Г.К. А.Г.Венецианов. Л., 1989; Гарцман Ш.М. Венеціанов. В кн.: Мистецтво України, т. 1, К., 1995; Тира Н., Шоходько В. Олексій Гаврилович Венеціанов. В кн.: Греки в Ніжині, вип. 2. К., 2001. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Венеціанов Олексій Гаврилович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
