ВЕДЕЛЬ Артем Лук’янович (справжнє прізв. — Ведельський; квіт. 1767, за ін. даними, 1770 або 1772—26 (14).07.1808) — укр. композитор, хоровий диригент, співак (тенор), скрипаль. Н. в м. Київ у сім’ї різьбяра іконостасів. Освіту здобув у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія), де був солістом (пізніше регентом) хору і першим скрипалем студентського оркестру. 1788—92 керував хоровою військ. капелою Москви і Моск. губ. 1793 повернувся до Києва, керував хором Київ.
акад., організував і очолив хор «із солдатських дітей і вільних людей», 1794—96 — капельмейстер хору Укр. піх. корпусу ген. А.Леванідова. 1796 переїхав до Харкова. 1797 звільнився з військ. служби, керував губернаторським хором, працював капельмейстером вокального класу в Харків. казенному уч-щі, викладав у ньому співи. 1798 вернувся до Києва. Опинився в скруті, залишився без роботи. 1799 — послушник (місяць—два) Києво-Печерської лаври, але ченцем не став. Зазнав переслідувань від царизму та Синоду РПЦ. 1799 оголошений божевільним і поміщений на 9 років у Кирилівську божевільню (Київ). Звільнений смертельно хворим. Вернувся до батька, де й помер у м. Київ. Автор бл. 80 муз. тв., серед яких понад 20 духовних концертів, зокрема: «В молитвах неусыпающую Богородицы», «Спаси мя, Боже», «Помилуй мя, Господи»; 6 тріо, 2 літургії Іоанна Златоуста, всеношна та ін. Чимало концертів склав на слова Давидових псалмів. У його музиці відчутний вплив укр. нар. наспівів, романсів. Деякі концерти були заборонені Синодом РПЦ для церковного вжитку. Робив обробки укр. нар. пісень, композиції нар. маршів. Літ.: Соневицький І. Артем Ведель і його музична спадщина. Нью-Йорк, 1966; Боровик М. Про вплив народної пісні на мелодику А.Веделя. «Українське музикознавство», 1971, № 6; Петрушевський В. До біографії А.Л.Веделя. Там само; Кук В.С. Таємниця Веделя. «Українська культура», 1997, № 2; Корній Л. Iсторія української музики, ч. 2. К.—Х.—Нью-Йорк, 1998. Г.С. Брега.
дрієвича і в наметі С.Муравйова-Апостола та М.Бестужева-Рюміна. На поч. 1826 за наказом ген. Л.Рота заарештував П.Борисова (ким і був виказаний слідчій комісії як учасник декабристів руху). Супроводжував затриманого поручика Тадея (Фадея) Врангеля до С.-Петербурга, де й сам 14(02) лют. потрапив за ґрати. Утримувався в Гол. штабі, потім у Петропавловській фортеці. Засуджений за 8-м розрядом, 22 (10) лип. конфірмований на довічне заслання до Сибіру (згодом замінене на 20-літнє). Восени 1826 прибув до Верхнєвілюйська в Якутії (нині село, Республіка Саха (Якутія), РФ), від кінця того року перебував у м. Киренськ Іркутської губ. (нині місто Іркутської обл., РФ), займався землеробством, написав розвідку про свої досліди з ячменем, наймитував (1828 це було йому заборонено), виконував обов’язки писаря земського суду, хворів. Од 1841 служив дрібним чиновником в Iркутську, бідував. Пішов у відставку 1855, переїхав до м. Єнісейськ (нині місто Красноярського краю, РФ). З дозволу імп. Олександра II 1858 повернувся на батьківщину. 1859 вивільнений з-під особливого поліцейського нагляду, проте не мав права з’являтися у С.-Петербурзі та Москві. П. в с. Тройні Краснослободського пов. Пензенської губернії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ведель Артем Лук’янович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
