БУБНОВ Микола Михайлович (21.01.1858—1943) — історик-медієвіст. Д-р істор. н., проф. (1891). Н. в м. Київ у сім’ї купця. Після закінчення історико-філол. ф-ту Петерб. ун-ту (1881) залишений на каф-рі заг. історії для підготовки до професорського звання. 1882—85 мав закордонне відрядження, досліджував джерела з історії Франції 10 ст., зокрема листи Герберта. Підготував і видав 1888—90 3-томну працю «Збірник листів Герберта (983—997) як історичне джерело: Критична монографія за рукописами». 1892 удостоєний Петерб. ун-том наук. ступеня д-ра заг. історії, 1893 за «Збірник листів...» йому присуджено Макарівську премію Петерб АН. 1890—91 — викладач Вищих жін. курсів у Санкт-Петербурзі. Від черв. 1891 — екстраординарний проф., 1895 — ординарний проф. каф-ри заг. історії, 1916 — засл. ординарний проф. Київ. ун-ту. Від 1905 до 1917 тричі обирався деканом історико-філол. ф-ту. Одночасно 1906—17 — проф. Вищих жін. курсів у Києві, 1912—17 — Київ. комерційного ін-ту. 1894—1902 — гласний Київ. міськ. думи, зав. міськ. публічної б-ки, голова комісії з електричного освітлення Києва. 1913 делегований від Київ. ун-ту на міжнар. конгрес істориків у Лондоні. В листоп. 1919 виїхав до Одеси, а потім емігрував. Отримав посаду проф. історії стародавнього світу в Люблянському ун-ті (Словенія). Тв.: Сборник писем Герберта как исторический источник (983—997)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бубнов Микола Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
