БОШ Євгенія Богданівна (23(11). 08.1879—05.01.1925) — рад. парт. і держ. діячка. Н. в м. Очаків у сім’ї механіка. Від 1901 — чл. РСДРП, 1903 примкнула до більшовиків. Наприкінці 1909 — кер. Київ. к-ту РСДРП. Після арешту 1912 — на засланні у Сибіру. У жовт. 1914 втекла звідти і через Японію емігрувала до США. 1915 на запрошення В.Леніна брала участь у Бернській конф. закордонних секцій РСДРП, входила до редакції ж. «Коммунист». Разом з М.Бухаріним та Г.Пятаковим виступала проти права націй на самовизначення. Після Лютневої революції 1917 повернулася у Петроград (нині Санкт-Петербург), а 23 берез. — у Київ. Чл. міськкому
РСДРП, депутат ради районних депутатів, входила до ред. більшовицького «Голоса социал-демократа». Від квіт. 1917 очолювала Пд.-Зх. окружний, а з лип. — Київ. обласний к-т РСДРП(б), делегат VI Всерос. з’їзду РСДРП(б). Категорично виступала проти будьяких контактів з УЦР, до якої ставилася різко негативно, засуджувала входження більшовиків як до «Комітету з охорони революції» під час Корнілова заколоту 1917, так і до «Крайового комітету охорони революції» у жовт. 1917. У груд. 1917 увійшла до Гол. к-ту РСДРП(б) соціал-демократії України, до ВУЦВК, а з утворенням Народного секретаріату обіймала в рад. уряді посаду нар. секретаря внутр. справ. 1918—19 певний час працювала в Росії. Була політпрацівником на фронтах громадян. війни. Від лип. 1919 — особливоуповноважена РНК УСРР з організації політроботи у прифронтовій смузі Пд. фронту. Від трав. 1920 — на держ. та профспілковій роботі. З весни 1923 через хворобу відійшла від справ. 5 січ. 1925 позбавила себе життя. Автор праць «Національний уряд і Радянська влада на Україні» (1919), «Рік боротьби. Боротьба за владу на Україні з квітня 1917 року до німецької окупації» (1990, 2-ге вид.). Літ.: Гриценко А., Тимченко Ж. Є.Б.Бош (1879—1925). К., 1964; Варгатюк П. Героїчне і трагічне в долі Є.Б.Бош. «УІЖ», 1989, № 8; Гриценко А., Миллер В. Е.Бош. В кн.: Политические деятели России, 1917: Биографический словарь. М., 1993. А.П. Гриценко.
обирався нерехтським предводителем дворянства. Займався флористикою. 1815 відвідав Україну, Білорусь, Прибалтику. Видав у Москві свої подорожні нотатки («Дневные записки путешествия А.Бошняка в разные области западной и полуденной России». 1820—21, ч. 1—2). 1820 оселився у власному маєтку поблизу Єлизаветграда (нині Кіровоград). Завербований І.Віттом, який за дорученням імп. Олександра I здійснював негласний нагляд в Україні, на поч. 1825 вступив до Пд. т-ва (див. Декабристів рух) й восени інформував уряд про діяльність останнього. Навесні 1826 викликаний слідчим к-том у справі декабристів, свідчив проти них. Влітку одержав за донос 3000 руб. асигнаціями, був оформлений на службу колезьким радником Колегії закордонних справ і відряджений до Псковської губ. для таємної перевірки лояльності О.Пушкіна, того ж року призначений у розпорядження нач. пд. військових поселень та нагороджений орденом св. Анни 2-го ст. з діамантами. В ж. «Отечественные записки» 1826 надрукував огляд ботанічних садів Рос. імперії. 1829 фактично керував Дунайськими князівствами Валахія, (див. Волощина) та Молдова як віце-голова дивану в Бухаресті. Брав участь у придушенні польського повстання 1830—1831. П. у м. Бар. Літ.: Селифонтов Н.Н. Александр Карлович Бошняк. «Русская старина», 1879, № 10; Венгеров С.А. Критикобиографический словарь русских писателей и ученых, т. 6, СПб., 1897— 1904; Сыроечковский Е. Записка А.К.Бошняка. «Красный архив», 1925, № 2; Эйдельман Н. Пушкин и декабристы. М., 1979; Волконский С.Г. Записки. Иркутск, 1991. П.Г. Усенко.
361 БОЯН
Пам’ятник легендарному поетові Бояну на Замковій горі у м. Новгород-Сіверський. Авторський колектив: А. Кущ, М. Барановський, В. Павленко, М. Бурак.
2) символічне найменування давньорус. дружинного поета взагалі. Літ.: Адрианова-Перетц В.П. «Слово о полку Игореве» и памятники русской литературы XI—ХIII вв. Л., 1968; Шарыпкин Д.М. «Рек Боян и Ходына…» (К вопросу о поэзии скальдов и «Слова о полку Игореве»). «Скандинавский сборник», 1973, вып. 18; Словарь книжников и книжности Древней Руси, вып. 1. Л., 1987; Котляр М.Ф. Історичні портрети. К., 1998. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бош Євгенія Богданівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
