БОФФО (Boffo) Франческо (Франц Карлович; 1796—1867) — міськ. архіт. Одеси 1822—44. Виходець із Сардинського королівства. Відіграв провідну роль у розвитку укр. зодчества 1-ї пол. 19 ст., збагативши його зразками зх.-європ. шк. класицизму, формами італ. Ренесансу (див. Відродження). За планами і під кер-вом Б. здійснено комплексну забудову Одеси як гол. чорномор. порту Російської імперії монументальними спорудами адм., торг., освіт.-мистецького, житлового призначення. Вершиною його творчості є унікальна історико-архіт. пам’ятка — Приморський бульвар (2-га пол. 1820-х — 1830-ті рр.) з палацом ген.-губернатора М.Воронцова, Старою біржею, бельведером-колонадою, величними сходами («Потьомкінськими») до мор. причалів. Найважливіші принципи діяльності Б. — регулярна система планування міськ. тер., створення ансамблів споруд та їх пластично-худож. оздоблення, благоустрій та озеленення вулиць і майданів — лягли в основу буд-ва і впорядкування ін. пд.-укр. міст. Йому належали також архіт. проекти, виконані для будов Криму та Бессарабії. З працею Б. пов’язано встановлення перших в Одесі пам’ятників діячам укр. Причорномор’я — А.Рішельє (1828), М.Воронцову (1863). Літ.: Богословський В.О. Франц Боффо і традиції європейського класицизму на Україні. В кн.: Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. К., 1983; Варварцев М. Італійці в культурному просторі України. К., 2000. М.М. Варварцев.
1876 звільнений під нагляд поліції. Був у групі «південних бунтарів». 1877 з Л.Дейчем та Я.Стефановичем готував на Чигиринщині сел. повстання, але орг-цію було викрито, а її провідників ув’язнено в Києві. 1878 разом із Дейчем і Стефановичем за допомоги В.Осинського та М.Фроленка втік із Лук’янівської тюрми до Кременчука, звідти дістався Санкт-Петербурга, а далі відбув за кордон. У Женеві ввійшов до народницького гуртка «Робітник», заприязнився з колиш. учасниками Паризької комуни 1871. Працював складачем у друкарнях «Работник», «Rйvoltй» («Повстанець»), порядкував друкарнею народовольців (од 1886 разом із дружиною — Галиною Чернявською-Бохановською). Серед товаришів мав прізвисько Козак. 1902 пристав до партії соціалістів-революціонерів, завідував друкарнею «Революционная Россия». 1912 оселився у Бельгії. П. у м. Брюссель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОФФО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
