БОРИСОВ Петро Іванович (1800—12.10(30.09).1854) — військовик, декабрист (див. Декабристів рух), голова Товариства з’єднаних слов’ян. Брат А.Борисова. Від 1816 — на військ. службі, прапорщик, поручик. 1818 в м-ку Решетилівка, де дислокувалися частини артилер. бригади, з братом Андрієм був серед засн. таємного «Товариства першої згоди», яке виступало за впровадження в Рос. імперії конституції, поширення приязні та дружби, поліпшення моралі. 1819—20 Б. відбував службу на Кавказі. Повернувшись в Україну, зайнявся пошуками шляхів боротьби проти існуючого ладу. 1823 в м. Новоград-Волинський запропонував заснувати таємне т-во, метою якого був би «віддалений і здійснений без великих потрясінь державний переворот». Для досягнення поставленої мети чл. т-ва передбачали діяти силою зброї, сподівалися вирішити досить радикальні завдання: знищення кріпосного права, усунення самодержавства, ліквідацію правової нерівності станів, встановлення рівного ставлення до всіх віросповідань. Важливе місце посідала ідея створення слов’ян. федерації. Так було утворено Т-во з’єднаних слов’ян, Б. обрано його головою. Наприкінці літа — поч. осені 1825 Т-во з’єднаних слов’ян злилося з Пд. т-вом декабристів. Характерною рисою «слов’ян» була активна агітація серед солдатів, яку, зокрема, здійснював Б. для підготовки майбутнього перевороту. У груд. 1825, ще до одержання звістки про виступ у Санкт-Петербурзі, Б. запропонував свій
346 БОРИСОВЕЦЬ
план повстання. Однак через непослідовність чл. Т-ва Чернігівського полку повстання не було підтримано. В січ. 1826 Б. разом із братом був заарештований і засуджений до довічної каторжної праці. Згодом термін каторги був скорочений до 13 років. П. в с. Малая Разводная поблизу м. Іркутськ (нині місто в РФ). Літ.: Восстание декабристов: Материалы и документы, т. 1—11. М.—Л., 1925—54; Повстання декабристів на Україні. Х., 1926; Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 2. М., 1955; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Савичев Н.П. Первые благовестители свободы. К., 1990. В.О. Горбик.
В.П. Борисовець.
тровського (1946), «Тайфун» Цяо Юя (1958). Оформляв також вистави в театрах Житомира, Полтави, Рівного, Луцька, Коломиї, Ужгорода, Івано-Франківська, Дрогобича. Брав участь у виставці тв. театральних художників (1938, Київ). Його ескізи до п’єси «Суєта» репродукувались у ж. «Театр і драматургія» (1937), до п’єси «За двома зайцями» — у ж. «Театр» (1937). Був чл. худож. ради Львів. орг-ції Спілки художників УРСР (1956—57) та Львів. обл. від. к-ри (1964—66). Лауреат Держ. премії СРСР (1950). Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1948) та Трудового Червоного Прапора (1960), медалями. П. у м. Львів. Літ.: Художники народов СССР: Биобиблиографический словарь, т. 2. М., 1972; Словник художників України. К., 1973; Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР. 1939—1989. Львів, 1990; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. Т.Ю. Галайчак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Борисов Петро Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
