БОРЗНА — місто Черніг. обл., райцентр. Розташов. на р. Борзенка (прит. р. Борзна, бас. Дніпра), за 14 км від залізничної ст. Доч. Нас. 14,2 тис. осіб (2001). Тер. Б. заселена у найдавніші часи. Розкопано 2 кургани зі скіф. похованнями, виявлено залишки городища часів Київської Русі. Село Б. існувало з серед. 16 ст. (1500—1618 — у складі Рос. д-ви, пізніше — у складі Польщі). Б. стала містом 1634, діставши магдебурзьке право. 1648—49 та 1654—55 — центр Борзнянського полку, а після ліквідації цього полку увійшла як сотенне місто спочатку до складу Чернігівського полку (серп. 1649—54), а потім до складу Ніжинського полку (1655— 1782). 1655 наказний гетьман І.Золотаренко одержав Б. як винагороду. 1663 зруйнована поляками, але невдовзі відбудована у вигляді фортеці з баштами. Від 1765 мала статус містечка. У 18 ст. половина осель містечка належала ген. обозному, ніжин. полк. С.Кочубею та його нащадкам. З 1782 — повітовий центр Черніг. намісництва, з 1796 — Малорос., з 1802 — Черніг. губ. 1802 тут мешкало 6595 осіб. Від серед. 19 ст. Б. — центр хлібної торгівлі, 1855 збудовано 2 цегельних з-ди, 1866 діяли 3 цегельних, 5 гончарних з-дів, було 5 кам’яних церков, з 1897 діяли цукр. з-д, 2 винокурних, 14 цегельних, 5 шкіряних з-дів. З 1923 Б. — смт у складі Конотопської округи. Від 1932 — у складі Черніг. обл. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з 11 верес. 1941 по 8 верес. 1943 було окуповане гітлерівцями. Райцентр 1923—62 та з 1965. Від 1966 Б. — місто. Уродженцями міста є укр. педагог, діячка нар. освіти Х.Д.Алчевська, укр. кобзар А.Гребінь, укр. скульптор Г.Кальченко. Пам’ятники Б.Хмельницькому (1954), Т.Шевченку (1965). У місті народився С.Палій — керівник нац.визвол. боротьби на Правобережній Україні. Серед археол. пам’яток: кургани 2—1 тис. до н. е.; городища 12—13, 16—17 ст., залишки поселень 2 тис. до н. е., 1—5, 14— 16 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРЗНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
