БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ В ПРАВОСЛАВ’Ї — книги, за якими в церкві відбуваються богослужіння. Формування системи Б.к. в п. завершилося бл. 9 ст. У Київській Русі вони з’явилися разом із прийняттям християнства. Перший пер. з грец. на церковнослов’ян. мову Євангелія, Апостола, Псалтиря й вибраних служб Євхологіона (Молитвослова) виконали просвітителі слов’ян святі рівноапостольні Кирило і Мефодій. Церк. статут не дозволяє служити без книг, напам’ять. Оскільки ж у службах одні молитви співаються й читаються майже щодня, а ін. лише у ті чи ін. дні седмиці й року, то видрукувати в одній книзі «незмінне» й «змінне» разом, щоб усі церк. служби було розписано повністю по днях на весь рік, на той час було неможливо: для цього треба видати сотні томів. Церк. практика виробила у зв’язку з цим систему богослужбових книг. Передусім це Служебник (у київ. вид. 1629 та львів. 1637 — Літургіаріон), що містить Божественну службу літургії (літургії св. Іоанна Златоуста, св. Василія Великого та Напередосвячених Дарів). Іноді в Служебнику вміщують «Статут священнослужіння», чин благословіння колива (чин над кутею в пам’ять померлих) тощо. Часослов (Орологіон) містить служби, окрім літургій, з незмінними молитвослів’ями та змінними співами (тропарі, кондаки Господні, Богородичні, прокімні та причасні). Уперше склав Часослов преподобний Сава Освячений, а доповнили святі Іоанн Дамаскін та Фе-
дір Студит. На жаль, склад перших Часословів невідомий, оскільки відтоді не збереглося жодного рукопису, а в пізніший період вони зазнали скорочень. Октоїх (давньорус. октай) містить служби чи послідування (порядок, розклад) із змінними молитвослів’ями та співами для рухомих днів богослужіння седмичного кола. Початок його (служби недільних днів) склав св. Іоанн Дамаскін. Додаток співів Параклітики приписують блаженному Феофанові, митрополитові Нікейському, та Йосифові (9 ст.). У черніг. вид. Октоїха 1682 є також уранішні недільні Євангелія та літургійні Апостоли і Євангелія. У київ. вид. 1699 наприкінці Октоїха вміщено приспіви Троїчного канону, тропарі по непорочних та світильні. Мінеї місячні (див. Четьї мінеї) містять служби чи послідування із змінними молитвослів’ями для нерухомих днів річного кола богослужіння. Мінея празнична (Анфологіон, Анфологій, Трефологіон, Трефологій, Цвітослов, Мінея цвітна, Мінея празнична) містить вибрані з Міней місячних послідування на празники Богородичні та святих. Мінея загальна складається із служб чи послідування для рухомих і нерухомих днів річного кола. До Міней увійшли твори 5—15, в основному 8—9 ст. Вперше об’єднали окремі служби у мінейні збірники св. Софроній, патріарх Єрусалимський, та св. Іоанн Дамаскін. У Рус. церкві було додано служби своїм святим, а також явленим на Русі іконам Божої Матері. Тріодь містить дві богослужбові книги з службами чи послідуваннями із змінними молитвослів’ями та співами для рухомих днів річного кола богослужіння. Тріодь пісна містить служби чи послідування із змінними молитвослів’ями для богослужіння тих рухомих днів річного кола, що складають дні готування до Великого посту і самий піст. Це твори майже 20 церк. поетів — святих Андрія Критського (п. 726), Косми Майюмського, Іоанна Дамаскіна, Йосифа Студита (п. 830), Федора Студита (п. 826) та ін. Тріодь цвітна (Пентикостаріон чи П’ятидесятниця) містить служби чи послідування із змінними молитвослів’ями для богослужіння тих рухомих днів річного кола, що починаються від Великодньої всеношної і закінчуються Неділею всіх святих (перша неділя після
Тройці). Як зазначалось у давніх рукописах, зібрав твори численних церк. авторів преподобний Йосиф Студит. Ірмологій (Ірмологіон) містить частини молитвослів’я, призначені для співу, та власне співи. Існував він уже в 12 ст. Приводом до його створення було, правдоподібно, те, що ірмоси й приспіви на дев’ятій пісні канону співали на кліросах, а канони (їхні тропарі) читалися серед церкви, тобто для співаків потрібні були б дублети тих самих книжок або спец. книжки. Типікон (Статут, Око церковне) містить вказівки на те, в які дні й години, за якими службами і в якому порядку повинні виконуватися молитвослів’я й співи, вміщені у Служебнику, Часослові, Октоїху, Мінеях та Тріодях. У Требнику викладаються священнодійства й молитвослів’я для служіння таїнств хрещення, миропомазання, причастя, покаяння, священства, вінчання, єлеосвячення. Це частина Євхологіона (Молитвослова). Грец. рукопис, що може розглядатись як прототип Требника (Євхологіон Серапіона, єпископа Тмуїтського, Єгипет), датується 4 ст. 1646 київ. митрополит П.Могила видав Великий Требник. Додатковий Требник уперше видано в Києві 1863. Кн. для келійної молитви — Правильник, Канонник (ці дві книжки друкувалися тільки в Києві), Акафісник, Святці та Молитвослов. Як збирач акафістів відзначився Ф.Скорина (1525). Початки богослужбового вживання Євангелія — останнє складається з чотирьох благовіствувань: від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоанна (див. Біблія) — та Апостола — містить тексти про діяння святих апостолів, сім соборних послань, чотирнадцять послань апостола Павла та Апокаліпсис (Одкровення) — належать до перших віків християнства. Як свідчив Іоанн Златоуст, той, хто присутній на кожному недільному богослужінні, протягом року пізнає все Євангеліє. З цього випливає, що уже в його часи встановилося річне коло євангельських читань. Євангеліє, де тексти розташов. послідовно за благовіствуваннями чотирьох євангелістів, відоме під назвою Тетраєвангеліє (Чотириєвангеліє) на противагу Євангелію апракосу, тобто тижневому, де фрагменти текстів з того чи того із чотирьох благовіствувань розташов. за днями їх читання. Найдавніше із сло-
в’ян. апракосів — Остромирове Євангеліє. Псалтир буває двох видів. У Грец. церкві відомий лише простий Псалтир, у Рус. — поширився і простий, і «слідуваний», тобто з додатком. Простий Псалтир є книгою псалмів, розташов. у тому самому порядку, що й у Біблії, тільки з поділом на кафізми й «Слави» та деякими додатками. Що стосується молитв після кожної кафізми, то вперше їх згадує львів. вид. Псалтиря 1687. Псалтир з додатком з’явився після монголо-татарської навали через брак церк. книг і є поєднанням Псалтиря простого з великим Часословом. Уперше Псалтир з слідуванням видано 1491 у Кракові (Польща), потім — у м. Острог. Існують також нотні богослужбові книги — Октоїх, Ірмологій, Празники, Тріодь і Обиходи нотного співу. Літ.: Историческое обозрение богослужебных книг Греко-Российской Церкви. К., 1836; Модест, епископ Люблинский. О церковном Октоихе. К., 1885; Дмитриевский А.А. Книга Требник и ее значение в жизни православных христиан. К., 1901; Його ж. Служебник — книга таинственная. К., 1903. С.І. Білокінь.
помер. 22(09) верес. Київ. військ.-окружний суд засудив Б. до смертної кари через повішання. Вирок було виконано 25(12) верес. в р-ні Лисогорського форту Київ. фортеці. Літ.: Книжник И. Воспоминания о Богрове — убийце Столыпина. «Красная летопись», 1922, № 5; ГроссманРощин И. Дмитрий Богров — убийца Столыпина. «Былое», 1924, № 26; Лазарев Е. Дмитрий Богров и убийство Столыпина. «Воля России», 1926, № 6— 7; Волковинський В.М. Документи слідчої справи про вбивство П.А.Столипіна. «Архіви України», 1990, № 2—4. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ В ПРАВОСЛАВ’Ї» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
