БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович (24(12).05.1881—19.07. 1946) — видатний вчений-патофізіолог, держ. і громад. діяч, організатор науки. Д-р мед. н. (1909). Акад. ВУАН (1929), президент АН УРСР (1930—46; до 1936 — ВУАН), акад. АН СРСР (1932), акад. АН Білорус. РСР (1939), віце-президент АН СРСР (1942), дійсний чл. Акад. мед. н. (1944), почесний чл. АН Грузин. РСР (1944). Герой Соц. Праці (1944). Н. в м. Київ, у Лук’янівській тюрмі, де перебувала його мати С.Богомолець, яка притягалася до відповідальності в справі київ. Південноросійського робітничого союзу. Батько, О.М.Богомолець, земський лікар, також брав активну участь у революц. русі. Після смерті матері виховувався в родичів. Навч. у Ніжин., Кишинівській і 1-й Київ. г-зіях. Вступив на юрид. ф-т Київ. ун-ту, потім перевівся на мед., а згодом у Новорос. ун-т в Одесі, який закінчив 1906. Вчився у відомих прогресивних професорів того часу В.Подвисоцького, Л.Тарасевича, М.Ушинського, В.Вороніна, через яких прилучився до наук. напрямів всесвітньо відомих учених І.Сєченова, І.Мечникова, В.Пашунтіна, С.Боткіна, Г.Захар’їна. 1909 у Військово-мед. акад. (СанктПетербург) захистив докторську дисертацію. 1931 переїхав до Києва, де створив Ін-т експериментальної біології Наркомздоров’я УСРР (на базі цієї установи та Ін-ту клінічної фізіології 1953 організовано Ін-т фізіології ім. О.Богомольця). Під його кер-вом реорганізовано структури АН — створено галузеві ін-ти замість проблемно орієнтованих каф-р, комісій і к-тів. Створив шк. патофізіологів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Богомолець Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
