БОГДАНІВСЬКИЙ ПОЛК, Перший український козачий імені гетьмана Б.Хмельницького полк — перша укр. військ. частина, сформована на охочекомонних (добровільних) засадах 1 трав. (18 квіт.) 1917 у м. Київ, чим було покладено початок українізації військ. частин у рос. армії. 24(11) берез. 1917 військ. віче (1000 солдатів і офіцерів) ухвалило організувати
Укр. охочекомонний полк. На поч. квіт. (ст.ст.) на етапно-розподільному пункті в Києві зібралося бл. 3 тис. солдатів-українців, які заявили командуванню Київ. військ. округу (КВО) про своє бажання утворити 1-й охочекомонний піший полк ім. гетьмана Б.Хмельницького. Їхнє рішення зустріло різко негативне ставлення як з боку командування КВО, так і представників рос. дрібнобурж. партій в київ. радах. 28 (15) квіт. вимогу солдатів-українців підтримала Українська Центральна Рада. Організацію укр. полку відстоювали представники Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. 1 трав. (18 квіт.) на влаштованому клубом святі, в якому брали участь частини київ. гарнізону і солдати-українці з розподільного пункту, останні проголосили себе Першим укр. козачим ім. гетьмана Б.Хмельницького полком на чолі з обраним ними командиром штабс-капітаном Д.ПутникомГребенюком. Поки тривали переговори з командуванням КВО, у казармах на Васильківській вул. розпочалося формування полку — організовано сотні та обрано старшин. Після поїздки делегації українців до команд. Пд.-Зх. фронтом ген. О.Брусилова 4 трав. (21 квіт.) було отримано дозвіл на формування охочекомонного укр. полку, але в київ. гарнізоні мали залишитися тільки 500 осіб. Перший Український військовий з’їзд 1917 підтримав формування першої укр. військ. частини, вимагаючи зарахувати до її складу всіх 3200 осіб, що записалися до полку, і призначив командиром полк. Ю.Капкана. Структура полку відповідала зразкам рос. полків того часу: складався з 4 куренів (батальйонів) у складі 4 сотень кожний, кулеметної сотні, від. піших та кінних розвідників, від. зв’язку, госп. сотні й медчастини. 8 серп. (26 лип.) 1917 на вимогу командування КВО УЦР дала згоду на виведення полку на Пд.-Зх. фронт. Під час від’їзду ешелонів богданівців з Києва їх обстріляли, і полк зазнав значних втрат. Порушена УЦР справа з приводу цієї провокації так і не була завершена. Богданівці відзначалися бойовим завзяттям у військ. операціях. Наприкінці жовтня (ст.ст.) полк прибув до Києва, пізніше брав участь у роззброєнні революц. частин полтав. гарнізону, в січ. (ст.ст.) 1918 вів бої з червоногвард. загонами. Віді-
йшов з військами УЦР на Волинь. Від квіт. 1918 — у складі Запорізького корпусу Армії УНР як 3-й Запоріз. ім. гетьмана Б.Хмельницького піх. полк. Після гетьманського перевороту 1918 входив до д-зії ген. О.Натієва. Пізніше — у складі Армії УНР (4-й запоріз. полк Запоріз. корпусу). Літ.: 1917 год на Киевщине. Хроника событий. К., 1928; Історія українського війська (від княжих часів до 90-х років ХХ ст.). Львів, 1992; Прохода В. Вождь та військо. В кн.: Збірник пам’яті Симона Петлюри (1879— 1926). К., 1992; Щусь О.Й. Всеукраїнські військові з’їзди. К., 1992. О.Й. Щусь.
важнейших историко-партийных и революционных событий, ч. 1. К., 1977; Гаркуша М.Ф., Шевченко В.М. Загін окрилених. К., 1979; Щусь О.И. О некоторых вопросах военного строительства на Украине в 1919 г. (на примере деятельности Киевского военного округа). Украина в 1917—1921 гг. Некоторые проблемы истории. К., 1991. О.Й. Щусь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОГДАНІВСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
