БОБРИНСЬКИЙ Володимир Олексійович (28.12.1867—1927) — земський діяч, граф. Н. в м. СанктПетербург. Чл. 2-ї (фракція октябристів), 3-ї (фракція помірно правих і рос. націоналістів) та 4-ї (фракція рос. націоналістів) Державної думи. 1908—17 — голова «Галицко-русского благотворительного общества» в С.-Петербурзі (ГРБО). Здійснивши 1908 (після закінчення всеслов’ян. з’їзду в Празі) поїздку по Галичині та Буковині, зав’язав тісні особисті контакти з місц. діячами москвофільського напряму (див. Москвофільство), які надалі користувалися широкою матеріальною підтримкою з боку ГРБО. У Думі — активний прихильник виведення Холмщини зі складу Люблінської губ. (1912). У лют. 1912 та лют. 1914 — доповідач про становище в Галичині та Угорській Русі на 1-му та 2-му з’їздах партії рос. націоналістів — «Всероссийского национального союза». 1913 — 1-ша пол. 1914 — ініціатор гучних пропагандистських антиавстрійс. кампаній, пов’язаних з подіями на Балканах та суд. процесами проти москвофілів в Австро-Угорщині. Від лип. 1914 — корнет лейб-гвардії гусарського полку в розпорядженні командира 8-го корпусу. Особисто займався на щойно окупованих тер. звільненням із тюрем репресованих австрійс. владою москвофілів. За бій під м. Городок (нині місто Львів. обл.) 26 серп. 1914 підвищений в чині до поручика. Від верес. 1914 до 8 лип. 1915 (залишення служби) — у розпорядженні тимчасового військ. генерал-губернатора Галичини. Мав великий вплив на формування політики останнього в шкільному та віросповідному питаннях. Автор схваленої імп.
Миколою II заг. програми з устрою правосл. та обмеження унійної церков у Галичині. Призначений головою Гол. крайового благодійного к-ту у Львові, який здійснював продовольчу допомогу населенню. У лип.—серп. 1915 — один з ініціаторів утворення прогресивного блоку в 4-й Держ. думі та групи прогресивних рос. націоналістів, головою якої й був обраний. Одночасно зайняв посаду товариша голови Держ. думи. Наприкінці літа 1918 приїхав до Києва, де брав активну участь у нарадах членів Держ. думи та Держ. ради, а також очолив політ. від. союзу «Наша Родина». Був чл. комісії, яка проводила ревізію Мін-ва продовольства Української Держави. У груд. 1918 виїхав до Одеси, звідки незабаром емігрував до Франції. П. у м. Париж. Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915; Дорошенко Д. Галицька руїна 1914— 1917 рр.: Спогади і враження. «Наше минуле», 1918, кн. 3; Приезд графа В.А.Бобринского. «Голос Киева», 1918, 3 сент.; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920). Мюнхен, 1969; Петрова М.В. Из прошлого рода графов Бобринских. «Вопросы истории», 1993, № 5; Евлогий (Георгиевский), митрополит. Путь моей жизни. М., 1994; Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы первой мировой войны. М., 2000; Сухий О. Москвофільство в Галичині: історія проблеми. В кн.: Москвофільство: Документи і матеріали. Львів, 2001. В.Б. Любченко.
наторство). Проводив політику, спрямовану на створення умов для швидкої інкорпорації окупованих рос. армією тер. АвстроУгорщини до складу Російської імперії та на остаточне розв’язання в них «мазепинського питання». Опубл. 10 жовт. (27 верес.) 1914 циркуляр генерал-губернатора зобов’язував припинити діяльність громад. організацій, закрити всі учбові заклади, реорганізувати освітню систему на засадах русифікації. Циркуляр у церк. справах від 3 лют. (21 січ.) 1915 відкривав широкі можливості для навернення унійців у православ’я. Поразки рос. армії в трав.—черв. 1915 призвели до евакуації генерал-губернатора та його канцелярії зі Львова у Київ, де він очолив комісію з підготовки нового положення про управління окупованими територіями. Склав з себе повноваження 5 квіт. (23 берез.) 1916 після того, як царським указом від 17(04) берез. 1916 посаду тимчасового військ. генерал-губернатора Галичини було скасовано. П. на еміграції. Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915; Дорошенко Д. Галицька руїна 1914— 1917 рр.: Спогади і враження. «Наше минуле», 1918, кн. 3. К., 1918; Його ж. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920). Мюнхен, 1969; Петрова М.В. Из прошлого рода графов Бобринских. «Вопросы истории», 1993, № 5; Евлогий (Георгиевский), митрополит. Путь моей жизни. М., 1994; Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы первой мировой войны. М., 2000. В.Б. Любченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бобринський Володимир Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
