БІЛОРУСЬКИЙ ПОЛК (Чауський, Могильовський, Гомельський, Биховський) — козац. військ. та адм.-тер. одиниця, ств. на землях Пд.-Сх. Білорусі, що були звільнені з-під влади польс. короля в ході Білоруської кампанії української армії 1654—1655. Часом правового оформлення Б.п. можна вважати видання гетьманом Б.Хмельницьким універсалу від 29 січ. 1656, за яким І.Нечая призначено білорус. полковником. До складу Б.п. восени 1656 входила 21 сотня: Перша, Друга та Третя Могильовські, Чауська, Горська, Заболотська, Богородицька, Акуменська, Городецька, Святоозерська, Слизька, Уланівська, Рогозинська, Білявицька, Чериківська, Вербіжицька, Пропойська, Заозерська, Чигирицька, Межевська і Смольянська. Становлення на білорус. землях притаманного для Укр. козац. д-ви полково-сотенного устрою (див. Полковий устрій, Сотенний устрій), утвердження нових соціальних відносин, побудованих на засадах вільного козац. землеволодіння, зустріли активну протидію рос. уряду. Від літа 1657 на тер. Б.п. відбувалися збройні укр.-рос. конфлікти, які з осені наступного року переросли у відкриту війну.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОРУСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
